Каталог творів

Тоді, коли мисливець стає жертвою чудовиська, люд охоплює неспокій, а переслідування невідомої нечисті крають старі рани – як далеко можуть завести пошуки правди? Коли Крук отримує листа від старого характерника з проханням у помочі зі звіром, мольфарів слуга відчуває підступ у схожості істоти на його власний кошмар з минулого, але, здається, сама Доля веде його назустріч невідомості. p.s.: supported та boosted за геніального бета-рідерства altum_demittat✨

Доля не наділила його зором, а проте міг поклястися, що насправді ж бачив все. Помічав насправді ж те, чого подекуди не бачили й самі "зрячі". Життя перед кобзаревими очима розквітало таємничим мереживом, спліталося у дивовижні візерунки, закручені вусики котрих одвічно вказували на вірний шлях. Відчував також дивний поклик з-за меж села, мелодію, що бриніла до нього з покосів високої трави, дзвеніла батьковим молотом по сталі – мелодії, що чув їх там, де не чули інші; пісні, що колись судилося йому відтворити крізь струни кобзи.

Коли зустрічаються двоє – мисливець та чудовисько – бій завжди неминучий.

- Зупини шторм, голубко, я не вчиню зла, - майже що дружньо закликав її чорт, сяючи гострими іклами в лукавій посмішці. На ці слова вона звела долоні вище, відчуваючи, як між пальцями гуляє дикий вітер. Він люто свистів, звивався в шаленому танці, але покірно корився її волі. - Ти не забереш сьогодні нічиєї душі, - вона говорила грізно та повільно, відчеканюючи кожне слово. Відчувала малі рученята, що нажахано схопили її за поділ спідниці за спиною, однак погляд не зводила з чужинця, що дивився на неї у відповідь. В очах, що, здавалося, всотали в себе саме пекельне полум’я, прозирало грайливе лукавство на межі з чимось схожим на схвалення. - Як відьма ти повинна була б також знати, що влаштовувати сутичку з чортом теж марна справа. Ти й сама добре знаєш, що не врятуєш в такий спосіб нещасну душу – лише загинеш на марне. Але я, - на цих словах диявол простягнув пазуристу долоню, хитро примруживши очі. – пропоную угоду, щоб уникнути цього непотрібного кровопролиття. Або: Зазвичай відьми з чортами мали суто дружні стосунки, але випадок Ярини та Айзекіеля, безумовно, був виключенням.

Удар. Бартка зі свистом впилася в плоть чудовиська, і те, наче ще не усвідомивши власної кончини, спробувало сіпнутися, та врешті-решт звалилося безсило в сніг, застигнувши навіки. Крук сидів зверху на істоті, міцно тримаючись за держак власної бартки та все жадібно хапав ротом крижане повітря. Дивлячись на понівечене лице покійника, утримуючи на собі спустошений погляд сірих очей, мисливець мав дивне та незрозуміле відчуття, що шкребло йому в грудях. Мертвий і заюшений кров’ю, на Крука дивився він сам.