Опис
- Зупини шторм, голубко, я не вчиню зла, - майже що дружньо закликав її чорт, сяючи гострими іклами в лукавій посмішці. На ці слова вона звела долоні вище, відчуваючи, як між пальцями гуляє дикий вітер. Він люто свистів, звивався в шаленому танці, але покірно корився її волі.
- Ти не забереш сьогодні нічиєї душі, - вона говорила грізно та повільно, відчеканюючи кожне слово. Відчувала малі рученята, що нажахано схопили її за поділ спідниці за спиною, однак погляд не зводила з чужинця, що дивився на неї у відповідь. В очах, що, здавалося, всотали в себе саме пекельне полум’я, прозирало грайливе лукавство на межі з чимось схожим на схвалення.
- Як відьма ти повинна була б також знати, що влаштовувати сутичку з чортом теж марна справа. Ти й сама добре знаєш, що не врятуєш в такий спосіб нещасну душу – лише загинеш на марне. Але я, - на цих словах диявол простягнув пазуристу долоню, хитро примруживши очі. – пропоную угоду, щоб уникнути цього непотрібного кровопролиття.
Або: Зазвичай відьми з чортами мали суто дружні стосунки, але випадок Ярини та Айзекіеля, безумовно, був виключенням.
