Каталог творів

Іронічна казочка

Ця книга — для всіх, хто бореться з власним світом фантазій, намагаючись вижити у світі реальному. Це історія про те, як важко бути мрійником, коли логіка вимагає твердо стояти на землі, а серце рветься в небеса. Герої книги щодня долають внутрішній конфлікт: чи варто йти за покликом душі, ризикуючи втратити все, чи краще обрати стабільність і відмовитися від мрій? Чи можливо знайти баланс між бажанням літати та необхідністю ходити? І чи зможуть вони, попри все, залишитися собою, не зрадивши власні ідеали? Ця книга — чесна розповідь про ціну мрій, про пошуки власного місця у світі, який не завжди розуміє тих, хто наважується жити не за правил.

Вони запам'ятають цей вечір, особливо блакитні очі навпроти..

“Вона б мала стати королевою та в день її весілля загинув коханий. Її звинувачують в його смерті. Але насправді не все так просто в світі де магія звична справа. Жінка йде у вогонь заради кохання. Відьма ж кидає виклик смерті й богам. У цій книзі змішується чорна магія, ритуали й пригоди, де любов стає закляттям, а кожен вибір пахне небезпекою

Іронічна казочка

Кажуть, час лікує. Але для Ліель він лише законсервував біль від нерозділеного кохання. Роки тому вона була лише скромною студенткою, яка ховала погляд від свого викладача. Він був ідеальним, недосяжним і… одруженим. Вона втекла з міста, щоб забути, але доля вирішила зіграти в злий жарт. Тепер вони колеги. Тепер вона доросла, а він — такий самий магнетичний, як і раніше. Чи вистачить їй сил знову не впасти в безодню «забороненого», коли в його очах більше немає тієї холодної байдужості? У цій історії: - зустріч через роки - заборонене кохання - викладач і колишня студентка - пристрасть, що спалахує з новою силою Всі герої повнолітні! (З допомогою ШІ створено обкладинку книги та анотацію. Все інше - оригінальна робота.)

Вони кажуть, що мітки — це дар. Я скажу, що це клеймо, яке рано чи пізно спалить тебе живцем. Мене звати Тая. Я механік на кораблі, де запах мастила перебиває все інше, і єдина річ, яку я справді вмію — це втікати, та замітати сліди. Він той, хто знищує ворогів Імперії під корінь. Я та, хто вкрав його серце, навіть не збираючись цього робити.

Чи замислювалися ви колись, які секрети приховує ліпнина на фасадах старовинних будинків? Що пам’ятають стіни, які століттями споглядали людські трагедії та тріумфи? Марія — звичайна лікарка з великого українського мегаполісу. Її життя було цілком зрозумілим і розпланованим, аж поки вона не зіткнулася з містичною стороною міста Дніпро. Один непередбачуваний крок — і межа між теперішнім та минулим стирається. Головна героїня опиняється в епіцентрі подій, що відбулися задовго до її народження. На вулицях старого міста, серед величних пам'яток архітектури, прокидається прадавня магія Засновниць. Це похмура і небезпечна окультна гра, де кожне пророцтво викривлюється, а закони логіки більше не діють. Чи вдасться Марії розплутати містичний клубок таємниць минулого? І чи зможе вона протистояти відьмацьким чарам і повернутись назад у майбутнє? До вашої уваги містична новела «Засновниці».

Це був мій справжній сон, який неможливо було залишити тільки сном. Пустка, яка пожирає світи. Селеста, яка не пам’ятає нічого і нікого, але вперто тримається за останню іскру життя. І птеродактиль, який невідомо звідки взявся в світі сірих хмарочосів. і все це дивним чином зв'язане між собою...

Деніелла боїться зачинених дверей. Колись вона вже відчинила одні і впустила у свій світ щось, що не мало там бути. Відтоді вона навчилася жити обережно: не ризикувати, не довіряти темряві, не торкатись дверей. Та коли на її порозі з’являється поранений воїн з іншого світу, Дені опиняється втягнутою в історію, що почалася задовго до її народження.  Єн - даентарі зі Східних Гір, нащадок прадавньої крові. Їхня зустріч стає початком шляху, який веде Дені до Ведалоса - світу, де легенди - це історія, що досі має наслідки, а кров пам’ятає те, чого вона сама ще не розуміє. У Ведалосі за нею стежать. Давня легенда говорить про зниклий рід і про морок, який неможливо знищити, а лише стримати. І якщо остання з тих, хто здатен відкрити Межу, повернулася, хтось обов’язково спробує використати її. Дені доведеться з’ясувати, ким вона є насправді: гостею у чужому світі чи частиною давнього задуму? Бо інколи шлях додому означає зустрітися з тим, що жило в тобі завжди.

В той день Каска, новоспечений командир Банди Сокола, пішла на ризиковану зустріч в місто з таємничою особою, котра могла щось знати про Ґріффіта. Звісно, це могла бути пастка! Звісно, йти в саме «осине гніздо» нещодавно оклигавши після поранень не найраціональніше рішення... Але Каска не могла по іншому! Їм всім потрібен Ґріффіт, їхній незамінний лідер, не можна нехтувати жодною можливістю дізнатися щось про нього.

Десь посеред темної ночі Знайде людина Бога свого. Дізнається, що грішна, їй скажуть у очі, Прохід до Раю закриє янгола крило.

Салерна вирішила скуштувати сорбету

Еротична мініатюра про людей, що належать одне одному. PWP 18+

"Мовчати не можна кричати". Кожен сам ставить кому у цій фразі, відповідаючи на запитання про свої стосунки. Катя і Сашко - яскравий приклад стосунків, в яких цю кому кожен з них ставить на іншому місці...

Хто ж з нас не пам'ятає цю фразу "Ми всі маленькі люди", та іронічну відповідь про "Маленьку Люду". А що як ми іноді теж в житті вчиняємо, як Маленька Люда. Не можемо постояти за те, у що віримо, боїмося образити і через це страждаємо самі. Це невеличке оповідання - своєрідна рефлексія на поняття "маленька людина" і привідкриває завісу, що може статися, якщо постійно поводити себе як Маленька Люда...

Айві Квінн — тиха зірка Ґрифіндору, яка живе музикою й нікого не підпускає до свого серця. Та коли Фред Візлі — улюблений шкільний бешкетник — не може відвести від неї погляду, між ними поступово спалахує іскра, що міцнішає серед сміху, хаосу й небезпеки.

Я люблю тебе більше за життя… За, що ти так зі мною?

Еліна Я завжди тримала все під контролем. Моє життя – це логіка, чіткі плани та броня з цинізму, яку ніхто не міг пробити. До того вечора в задушливому шкільному спортзалі. Він з’явився буквально з темряви – Максим Пилиповський. Старший, небезпечний, із очима кольору отруйної зелені, що дивилися прямо крізь мої маски. Він назвав мене «сонечком», і це звучало як виклик. Я назвала його «маніяком», бо відчула: цей хлопець – хаос, який прийшов зруйнувати мій ідеальний світ. Він не просто чекав на мене після уроків. Він полював на мої думки. Макс Вона була дівчинкою-правилом. Але я бачив іскру під її холодною шкірою. Напруга між нами в нічному клубі була настільки густою, що її можна було різати ножем. Я хотів показати їй свободу, від якої паморочиться в голові. Літо в таборі «Орлятко» стало нашою кліткою серед сосен. Там, де ніхто не бачив, ми згорали від тяжіння, яке неможливо було приборкати. Це був таємний роман, просочений запахом хвої та адреналіном. Але в ігри в дорослих втрутилися ті, хто хотів нас зламати. Моя колега Лариса стала тріщиною в нашому фундаменті. Еліна пішла, не озирнувшись, залишивши по собі лише порожнечу. Сім років темряви Ми жили паралельними життями. Вона підкорювала бетонні джунглі Києва, шукаючи моє відображення в інших чоловіках. Я втікав на край світу – на крижану Аляску, намагаючись вибити її образ із голови важкою працею та солоною водою. Але ми обидва знали: ця історія не закінчена.

Коли світ руйнується за одну ніч, Лі Фелікс повертається з відрядження і опиняється в центрі зомбі-апокаліпсису. Але ці мерці — не звичайні. Паразит, що ховається в їхніх тілах, робить їх сильнішими, швидшими й розумнішими. Разом з невеликою групою виживших — старими друзями, лікарем, що шукає ліки, і загадковим письменником, чиї книги ніби передбачили все, — Фелікс намагається вибратися з палаючого Сеулу й дістатися безпечного притулку в горах Тхебексан. Але правда виявляється страшнішою за зомбі: паразит не просто вбиває. Він змінює. І дехто з них уже може бути заражений. Виживання. Зрада. Втрати. І питання, на яке немає легкої відповіді: чи варто рятувати світ, якщо для цього доведеться стати монстром?

Звичайнісінька подорож до рідного міста обернулася для Василини справжньою катастрофою - її новий автомобіль зламався прямо посеред траси, залишивши свою хазяйку без можливості навіть додзвонитися до батьків. Широкі степи безкрайнього сухотрав’я, плескіт соленого моря під обривом та він. Хлопчина-дивак, який пішки здолав не одну сотню кілометрів, і випадково натрапив на збентежену та розгублену дівчину. Їх навмисно зводить доля, подарувавши неймовірний вікенд, що розділить їх життя навпіл.

Присвячую цю добірку й ці слова моїй коханній Відьмочці, з котрою я дуже палко хочу зустрітись.

— Маккарі. Моя красива красива Маккарі. Почуй мене. — шепотів Друїг, заплющивши очі. — Я тут. Я поряд із тобою. Ти чуєш мене? Я тебе пам'ятаю. Твої очі кольору віскі. Твою усмішку що гріє будь-який навіть похмурий день. Я пам'ятаю як ми збиралися через багато років. Наші жарти та фрази. Пам'ятаєш їх? — промовив Друїгг, відкривши очі. А перед ним лише простори і тиша, що порушується виттям вітру.