Каталог творів

Кажуть, час лікує. Але для Ліель він лише законсервував біль від нерозділеного кохання. Роки тому вона була лише скромною студенткою, яка ховала погляд від свого викладача. Він був ідеальним, недосяжним і… одруженим. Вона втекла з міста, щоб забути, але доля вирішила зіграти в злий жарт. Тепер вони колеги. Тепер вона доросла, а він — такий самий магнетичний, як і раніше. Чи вистачить їй сил знову не впасти в безодню «забороненого», коли в його очах більше немає тієї холодної байдужості? У цій історії: - зустріч через роки - заборонене кохання - викладач і колишня студентка - пристрасть, що спалахує з новою силою Всі герої повнолітні! (З допомогою ШІ створено обкладинку книги та анотацію. Все інше - оригінальна робота.)

Чон Чонґук, маючи жахливу аерофобію, був змушений сісти у літак, щоб зберегти свою кар'єру. Аби не втратити рештки самовладання, він вирішив зробити єдине, що могло йому допомогти, — вперше у житті звернутися до свого соулмейта.

П’ять років тому доля звела Юнґі та Чіміна під час випадкової зустрічі, яка назавжди змінила їхні життя. Увесь цей час вони були найкращими друзями, приховуючи одне від одного свої справжні почуття. Але одного дня, на березі моря під багряним заходом сонця, Юнґі наважується зізнатися в коханні, яке беріг у своєму серці довгі роки. Чи відповість Чімін йому взаємністю? І чи стане цей вечір початком їхньої спільної історії? Ніжна романтична історія про дружбу, перше кохання, страх зізнання та почуття, які витримали випробування часом. ❤️🌅

Under the moonlight, the sea holds all the tears I cannot cry.

Дівчина три місяці тому здала екзамени для 9 класу та вступає у 10 клас. Вона знає всіх у своїй школі - така вже доля доньки вчителя-завуча. Але вона не підозрює, що обійми змінять її життя. Усього лиш обійми...

Еротична мініатюра про людей, що належать одне одному. PWP 18+

- Це, напевно, найскладніше рішення в моєму житті, адже я збираюся розповісти вам те, що завжди оберігав від публічності і, чесно кажучи, до нещодавна це рішення було непохитне. – Локі опускає очі на свої складені на колінах руки, малює великим пальцем  декілька кіл на долоні, а потім знову підіймає погляд. - Ця історія, вона про хлопця-сироту, який сам не бачить для себе майбутнього. Він регулярно втікає з дитячого будинку разом зі своєю сестрою, обкрадає сім’ї, в які його розміщують. Він не вірить в добро та в концепцію сім’ї, як такої. Зате йому добре знайомий негативний спектр емоцій, які він зазвичай і проявляє до всіх, хто його оточує, незалежно від їх намірів. Тож, коли він потрапляє в нову сім’ю, він не очікує нічого нового, і в них з сестрою є відпрацьована схема – залишатися в родині лише стільки часу, скільки потрібно на те, щоб визначити місцезнаходження грошей та коштовностей. Головний герой, Еван, це продукт системи – безликої, часто жорстокої, де діти не знають, що таке здорова прив’язаність, що вже казати про любов. Ці діти добре знайомі з відчуттям постійної злості, бо не бачили в житті нічого, окрім байдужості. В кращому випадку. Еван теж продукт цієї системи – він вже майже підліток і практично не пам’ятає своїх батьків. Замість того щоб навчатися, вони з сестрою ховаються по закинутих будинках та підвалах, поки їх не знаходять і не повертають в притулок. І все починається заново. Поки хлопець не дає одній сім’ї шанс, навіть не так – ця сім’я виборює в нього цей шанс. Це історія про зраду, втрату довіри і чорне майбутнє, вона ж про довіру, підтримку і любов. Це дуже особиста історія. Тому що… Ось вам мій найбільший секрет. Ця історія не вигадана, вона моя. Адже Еван Свей в реальному житті Локі Одінсон. Колись… Локі Лафейсон.

ШІ використано для редагування і впорядкування тексту з голови, НЕ для ідей чи створення образів. Історія, що почалась в одній університетській аудиторії. Двоє, ймовірно, нейровідмінних розумників із специфічними смаками відчувають потяг один до одного. Історія про душніл для душніл. Тут багато рефлексій і академічного вайбу, бо обидва герої - ще ті розумники. Багато близького людям зі спектру РАС та РДУГ. Можливо забагато. Обговорюються чутливі теми: селфхарм, самосаботаж, контроль агресії, сексуальна самоідентифікація. Стиль стрибає від лаконічних фрагментів, до типового нейровідмінного копання та овершерінгу. Власне, тому що такий вайб спілкування властивий цій групі людей. Додав 18+. Тут нема матів, але я не знаю який ступінь відвертості описів тут вважається ок тому краще перестрахуюсь, тим паче що є певна деталізація селфхарму яка може когось тригернути.

— Ласкаво просимо на Ґайнез! Опинившись на іншій планеті з втраченою пам'яттю і змушений воювати за іншопланетян, він не полишав надії вирватися на волю. Змінних у загадці було декілька: війна за Ґайнез, уривки пам'яті, що з'являлися лише у снах, і чужі сірі очі, які здавалися йому до болю знайомими. — Мені здається, я знав тебе раніше.

Чонґук і Техьон завжди були сповнені складних почуттів один до одного. На різних етапах життя вони старанно намагалися конвертувати ті почуття то у відчайдушну дружбу, то у нестерпну обом байдужість. Проте ані справжніми друзями, ані чужинцями стати їм так і не вдалося. Можливо, тоді час спробувати щось серйозніше?

— Маккарі. Моя красива красива Маккарі. Почуй мене. — шепотів Друїг, заплющивши очі. — Я тут. Я поряд із тобою. Ти чуєш мене? Я тебе пам'ятаю. Твої очі кольору віскі. Твою усмішку що гріє будь-який навіть похмурий день. Я пам'ятаю як ми збиралися через багато років. Наші жарти та фрази. Пам'ятаєш їх? — промовив Друїгг, відкривши очі. А перед ним лише простори і тиша, що порушується виттям вітру.

Він остаточно перетворився на самотнього каліку з поганою славою, заточеним у величезному замку, де й доживатиме останні роки.

Палладіум I Лютий — так назвав свого правителя ельфійський народ. Імператор не знав любові матері і рано втратив батька. З п'яти років його вихованням займалися члени військової ради — вчили тримати в руках зброю, доводили до досконалості його навички рукопашного бою, вчили мистецтву ведення війни та переговорів. Останнім Палладіум знехтував — меч його батька став продовженням його самого. У всій імперії не знайшлося щасливчиків, яким випала честь залишитися живими після зустрічі з правителем.

Ми були нерозлучні. Спільні таємниці, розбиті коліна в дитинстві та плани на майбутнє, які ми будували за фарбуванням нігтів чи переглядом ситкомів в її спальні. А потім Жадана просто зникла. Без пояснень, без останнього «прощавай», залишивши після себе лише довгі гудки у слухавці та величезну діру в моєму серці. Минуло чотири роки. Я навчилася жити без неї, вступила до університету і майже забула той біль. Аж поки вона не з’явилася під будівлею мого гуртожитка. (З допомогою ШІ створено обкладинку книги та анотацію. Все інше - оригінальна робота.)

┍━━━━━»•» 🌿 «•«━┑ Всі колись хотіли б мати шанс переміститись в минуле, правда ж? Можливо і не всі. Точно не шестеро студентів, які просто хотіли відправитись в похід в Карпати, а натомість попали в світ язичництва, старих богів, відьом, і суцільної небезпеки! Слідуйте за Дмитром, Левом, Леонідом, Настею, Зоєю, та Рутою через густі діброви, кручі, і лани, і досліджуйте магічний світ величних Карпат. Всі вони потрапили туди разом, проте чи вдасться їм вийти, і чи будуть вони тими ж самими простими студентами? "Жереб кинутий" розкриє відповіді на всі ці питання! Ходім мерщій! Бо пригоди не чекатимуть на тих хто не готовий в них поринути з головою! ┕━»•» 🌿 «•«━━━━━┙

Історія, в якій сотні життів і один Демон, який проходить через них, вмираючи ради невідомо чого. Історія, в якій Демон не знає, що можна жити ради себе. Історія, де Божество ходить за Демоном в кожне життя, бо любить його, а Демон відштовхує і ненавидить. Чи зможуть вони зрозуміти одне одного? Побачимо....

Габріель звик бути невидимкою. Свої почуття до ідеального, холодного та недосяжного боса Адама він ховав за паперами та короткими поглядами, не сподіваючись навіть на взаємність. Черговий корпоратив мав стати просто нудним вечором, але перетворився на нічне жахіття, коли п’яний колега вирішив «провчити» Габріеля за його інакшість. Коли надія на порятунок майже згасла, з темряви з’явився той, про кого він мріяв щоночі. Але чи зможе Адам стати для Габріеля не лише рятівником від фізичного болю, а й тим, хто загоїть рани на серці? І яку таємницю приховує сам бос за своєю ідеальною маскою керівника?

Му Цін вперше зрозумів наскільки недооцінював зиму…