Каталог творів

# Корона з Попелу Вся Британія знає Крістал Картьє. Багата спадкоємиця старого роду. Слизеринка. Дівчина, чия магія повільно згасає. Принаймні так думають усі. Ніхто не знає, що “Картьє” — лише маска. І що за нею ховається один із найстаріших магічних кланів Європи. Коли війна починає розривати Британію, старі роди стають небезпечнішими за смертежерів, а магія — живою, Гаррі Поттер, Регулус Блек і Сіріус Блек опиняються втягнутими у щось набагато страшніше за війну. У стару магію. Кров. Ритуали. І дівчину, яка пережила пекельне полум’я та повернулася з нього іншою. Бо деякі корони створюють не із золота. А з попелу.

Еліна Я завжди тримала все під контролем. Моє життя – це логіка, чіткі плани та броня з цинізму, яку ніхто не міг пробити. До того вечора в задушливому шкільному спортзалі. Він з’явився буквально з темряви – Максим Пилиповський. Старший, небезпечний, із очима кольору отруйної зелені, що дивилися прямо крізь мої маски. Він назвав мене «сонечком», і це звучало як виклик. Я назвала його «маніяком», бо відчула: цей хлопець – хаос, який прийшов зруйнувати мій ідеальний світ. Він не просто чекав на мене після уроків. Він полював на мої думки. Макс Вона була дівчинкою-правилом. Але я бачив іскру під її холодною шкірою. Напруга між нами в нічному клубі була настільки густою, що її можна було різати ножем. Я хотів показати їй свободу, від якої паморочиться в голові. Літо в таборі «Орлятко» стало нашою кліткою серед сосен. Там, де ніхто не бачив, ми згорали від тяжіння, яке неможливо було приборкати. Це був таємний роман, просочений запахом хвої та адреналіном. Але в ігри в дорослих втрутилися ті, хто хотів нас зламати. Моя колега Лариса стала тріщиною в нашому фундаменті. Еліна пішла, не озирнувшись, залишивши по собі лише порожнечу. Сім років темряви Ми жили паралельними життями. Вона підкорювала бетонні джунглі Києва, шукаючи моє відображення в інших чоловіках. Я втікав на край світу – на крижану Аляску, намагаючись вибити її образ із голови важкою працею та солоною водою. Але ми обидва знали: ця історія не закінчена.

— Маккарі. Моя красива красива Маккарі. Почуй мене. — шепотів Друїг, заплющивши очі. — Я тут. Я поряд із тобою. Ти чуєш мене? Я тебе пам'ятаю. Твої очі кольору віскі. Твою усмішку що гріє будь-який навіть похмурий день. Я пам'ятаю як ми збиралися через багато років. Наші жарти та фрази. Пам'ятаєш їх? — промовив Друїгг, відкривши очі. А перед ним лише простори і тиша, що порушується виттям вітру.

- Про те, що Яньлі стане дружиною спадкоємця клану Цзінь, ми знали завжди. Пані Юй не приховувала схвалення цього шлюбу. Але нам із Цзян Ченом Павич не подобався ніколи... ... За що й одержав від мене по зубах.