
Ця історія змушує абсолютно по-новому поглянути на звичне ранкове горнятко напою, адже те, що для людей є бадьорістю та радістю, для кавових зерен виявилося справжньою мукою.
Гарна історія, але сумна:*( Шкода зерняток, дуже шкода.
Дуже шкода. Він жив із вірою, що створений, щоб робити людей щасливими, але нажаль...
Для мене якось занадто концептуально. А в чому був сенс притчі? Не пити каву чи не викидати в сміття фус?
Це не зовсім про каву, потрібно провести паралель із реальністю. Не завжди те, що ми робимо є хорошим для інших. І не фус— а жмих.