Червона нитка

Ти для мене — мов нитка червона, невидима, вічна, Що крізь долю пройшла, наче буря важка. Наче плуг по землі, по живому, по серцю одвічно, Залишивши сліди, де тепер самота і журба. Я для тебе — лиш хвіртка домашня і зручна, Що колись відчинялась тобі без вагань. Та тепер вона тихо стоїть нерухомо, Назавжди замкнувши відлуння бажань. А за нею — кохання безмежного море, Де ще досі живуть наші сміх і слова, Де світанки палали, де сварки і сльози прозорі Переплелися, немов польова трава. Тільки тиша застигла у кімнатах порожніх, І дзвінкою останньою краплею в темряві днів, Відгукнуться у спогодах Місяця Повні, Мої ніжні й сумні недоспівані серцем вірші.