Червона нитка

Ти для мене — мов нитка червона, невидима, вічна,
Що крізь долю пройшла, наче буря важка.
Наче плуг по землі, по живому, по серцю одвічно,
Залишивши сліди, де тепер самота і журба.
Я для тебе — лиш хвіртка домашня і зручна,
Що колись відчинялась тобі без вагань.
Та тепер вона тихо стоїть нерухомо,
Назавжди замкнувши відлуння бажань.
А за нею — кохання  безмежного море,
Де ще досі живуть наші сміх і слова,
Де світанки палали, де сварки і сльози прозорі
Переплелися, немов польова трава.
Тільки тиша застигла у кімнатах порожніх,
І дзвінкою останньою краплею  в темряві днів,
Відгукнуться у спогодах Місяця Повні,
Мої ніжні й сумні недоспівані серцем вірші.