Жанр «Трилер» українською

Одна смерть — випадковість. Дві — трагедія. Три — помста.

Він - айдол, репер, чудовий танцівник та просто гарна людина, живе своїм відомим життям, допоки місце поруч з його, в літаку, не займає крихітна та понівечена дівчина, яка тікає від свого насильника-нареченого. Його життя розділяється на до та після. Її життя розділяється на до та після. Та чи зможуть вони вберегти крихти тих моментів, поки наречений таки бажає знайти її живою чи мертвою?

У невеликому українському селі ходять багато чуток. Навіть у сучасному світі люди схильні вірити у відьом та лісових духів, адже все містичне та загадкове завжди цікавить більше, ніж нудна наукова книжка. Соломія — звичайна сільська домогосподиня, яка ростить чотирьох дітей, не здогадуючись, про що шепочуться в селі за її спиною. Одного дня вона дізнається про те, що її чоловік плутається з молодою рудоволосою дівчиною, яка тримає дикого лиса за хатню тварину. В селі дівчина має славу відьми, що чаклує у лісі темної ночі. Соломія спершу не вірить чуткам, проте однієї ночі вона вирішує прослідкувати за дівчиною та заходить до лісу. З того дня життя бідолашної перетворюється на страшний сон.

У кімнаті для допитів Сем Джонсон намагається довести свою невинуватість. Та голос, який лунає в його голові, уже вирішив його долю.

Приквел до основної історії, що розповідає минуле Віктора від його обличчя аж до зустрічі з Олесею. Віктор працює науковцем в Комплексі — величезному місті-мегаструктурі, яке було побудоване, щоб убезпечити людей від загроз зовнішнього світу, викликаних вірусом. Все людське життя проходить в цих стінах: народження, навчання, зростання, смерть... Якщо хтось інфікується, то його негайно усувають за протоколом, і Віктор грає в цьому не останню роль. Але схоже, що його новий асистент має інші погляди на правила. Чи вдасться йому переконати науковця в нелюдяності цієї процедури?

(Фанфік по дорамі Триггер (Курок) Сеул занурюється в хаос — зброя вільно розповсюджується серед людей, і місто стає полем битви між страхом і свободою. Поліцейський Лі До, що все життя присвятив закону, стикається з правдою: його власний відділ фінансує чорний ринок. Єдиний, хто знає, як зупинити це — Мун Бек, безжальний мафіозі, який колись стріляв йому в серце. Тепер вони — союзники з примусу. Двоє чоловіків, пов’язані ненавистю, провиною і чимось глибшим, ніж бажають визнати. Їх переслідує таємничий гравець, який тягне за нитки усього міста, а час працює проти них. Ворог може стати порятунком. Але чи вистачить цього, щоб вижити?

Коли світ руйнується за одну ніч, Лі Фелікс повертається з відрядження і опиняється в центрі зомбі-апокаліпсису. Але ці мерці — не звичайні. Паразит, що ховається в їхніх тілах, робить їх сильнішими, швидшими й розумнішими. Разом з невеликою групою виживших — старими друзями, лікарем, що шукає ліки, і загадковим письменником, чиї книги ніби передбачили все, — Фелікс намагається вибратися з палаючого Сеулу й дістатися безпечного притулку в горах Тхебексан. Але правда виявляється страшнішою за зомбі: паразит не просто вбиває. Він змінює. І дехто з них уже може бути заражений. Виживання. Зрада. Втрати. І питання, на яке немає легкої відповіді: чи варто рятувати світ, якщо для цього доведеться стати монстром?

Одного разу мій світ упав. Рухнув — щоб збити мене з Путі. Я збився. Одягнув чужу маску брехні. Навчився брехати так добре, що сам повірив. Але маска не спить. Усередині неї задихається той, хто вмів любити сонце, маму, тата, рідних, сміх, цей світ. Я писав ці вірші, щоб «прокинутися» — прокинутися від дронів, фальші, кислої любові, від молитов без відповіді. У цій книзі: війна, Бог і Його мовчання, демони, цуценята в підвалі, смерть, самотність. І — всупереч усьому — прагнення жити. Ранок. Усмішка небу. Життя — не коли біль закінчується. А коли ти встаєш після обвалу і кажеш: я обираю цей світанок. Читайте не по порядку. Темрява тут справжня. І світло — теж. Запоріжжя — Київ — Одеса — Ташкент — 2002–2026

Деякі речі краще залишати там, де їх знайшли...

Суцільна пітьма. Холодно. Я маю йти далі. Можливо, я це роблю не тому що знаю куди - а тому, що я так влаштований. Мені боляче. Мені холодно. Рух для мене і життя і забуття. Пітьма. Щось під шкірою пульсує. Моє тіло сіпається, здригається, дихає не в ритм. Кров закладає вуха зсередини. Я йду. З вікіпедії: "Астеріон (asterion, ast) - краніометрична точка на нижньо-бічній поверхні черепа, в місці сходження ламбдоподібного, потилично-соскоподібного і тім'яно-соскоподібного швів. Таким чином, це місце стику трьох кісток: потиличної, тім'яної і кам'янистої частини скроневої кістки."

Як пережити найважчі часи у своєму житті? Я живу у XXI столітті, але щодня читаю новини, від яких здається, ніби світ скотився назад у Середньовіччя. Ворог убиває мирних людей і захоплює нові території. Європу лякають новими епідеміями. З'являються нові штами смертельних вірусів. Влада пропонує дивні рішення, які ще вчора здалися б сюжетом антиутопії. Іноді я не розумію, де живу — у сучасному світі, у психіатричній лікарні чи на сторінках похмурого роману. То що ж допомагає мені не збожеволіти? Секс. Робота. Мій коханий чоловік. Мрії. Психотерапія. І, звісно, антидепресанти. Ця книга — чесна історія про страх, тривогу, кохання, бажання і пошук сенсу в часи, коли навколишній світ здається дедалі менш нормальним.

Кожна секунда — на вагу життя. Він намагається сказати останнє слово коханій, поки таймер відраховує їхнє прощання.

У містечку де панує тиша, зникають діти. Єдина зачіпка — клоуни, які блукають вулицями, ніби з іншого світу. Детектив Юнгі прибуває розслідувати справу, не підозрюючи, що ця подорож змінить його назавжди. Стажист Чімін, що супроводжує його, ховає щось більше за страх — він знає, що правда криється глибше, ніж здається. Втрачена родина, забута кров. І любов, яка спалахне там, де панує темрява