Жанр «Повсякденність» українською

Добре там, де нас немає? Трава зеленіша за парканом? Усе те золото, що ближчить? З цим розбираюся вже вісім років у далекій та незвіданій європейській країні Португалії. Про що книга? Про нас, звичайних українських емігрантів за кордоном у пошуках себе та відповіді на питання "А на хіба?". Про що дізнаєтеся? Про підводні камені перших років за кордоном, аналіз власних помилок та авторський погляд на життя вдалині від Батьківщини. Все це, як завжди, в легкій та іронічній формі, властивій моїй скромній саркастичній натурі. Приємного прочитання!

Місто Сяйво завжди відрізнялося певною консервативністю, особливо після подій, що сталися 7 років тому. Платону важко дається переїзд сюди. І його любов до яскравих костюмів, макіяжів та театру теж не допомагає оминути булінгу. Проте це й причина, чому Дем'ян Мороз звертає на нього свою увагу.

Одна маленька ніч на початку літніх канікул. Морозиво, підлітки та перше кохання ❤️

«Нам би повернутись у літо втрьох. Знов у безтурботність та дурість. Туди, де немає темряви, кошмарів та безсоння. Щоб знову відчути смак життя і хтось обов'язково пообіцяв, що все буде добре». Примітка: Читайте після перегляду дорами, бо можуть бути спойлери! Насолоджуйтесь моїм баченням цієї пари, якої мені не вистачило в дорамі. Таймлайн збережено, тож основні події розгортаються у 2020 році. Ще один нюанс: я прочитала, що зараз рекомендовано за правилами української транслітерації писати прізвище героїв як То, а не До. Але, я сподіваюсь, це суттєво на сприйняття історії не вплине, тому залишаю До.

Сеул став для мене місцем болючого фіналу. Кілька років життя з Джунхо закінчилися зрадою, залишивши мене одну в чужому мегаполісі. Тепер я просто візажистка, яка намагається вижити і не повернутись з поразкою. Мій біас, Пак Чімін, завжди був лише ідеалом на екрані. Але доля підкинула іронію: я випадково облила кавою Кім Техьона. Те, що почалося як безглуздий інцидент, перетворилося на дивну дружбу та "фальшиві" відносини. Тепер я поруч із тими, кого обожнює весь світ. Але реальність, не є казкою: Чімін зустрічає мене холодом, а Техьон заплутує у своїх іграх. Чи зможу я знову відкрити серце там, де одного разу втратила все? Чи стане "сигнальний вогонь" початком мрії, чи лише черговою ілюзією?

Герміона зла. Вона тікає якнайдалі від гуртожитку розумах. Навіть не зла. Люта. Що Лунатичка взагалі собі думає?

Пак Чімін — альфа, власник компанії з бездоганною репутацією, за якою ховається мафіозна імперія. Його дні розписані, а ночі — порожні. Він не шукає нічого, окрім контролю. Мін Юнгі — омега, який грає на гітарі на вузьких вулицях міста. Його музика — тиха, майже непомітна. Як і він сам. До того моменту, коли Чімін відчуває його запах. Техьон — художник із минулим, про яке воліє мовчати. Омега, що живе яскраво, навіть тоді, коли світ сірий. Чонгук — альфа, якому не довіряють навіть власні тіні, але Техьон здається йому світлом. Це історія не про силу. І не про слабкість. Це історія про напругу між поглядами, про ноти, що залишаються після тиші, і про дві пари, яким доведеться вибирати — захистити одне одного чи знову зникнути в темряві. Усе почалось зі звуку гітари та запаху мандарин...

Він тримався, коли продзвенів дзвіночок, пускаючи останнього на сьогодні відвідувача. Тримався, коли той, посміхаючись, озвучував замовлення. Тримався, вишиковуючи шеренгу зі стаканчиків. А потім цей відвідувач простягнув йому цукерки і посміхнувся так тепло… І це стало тріщиною, що стрімко ширилась стіною самоконтролю Ібо. Він вперто тримався весь день, та від цієї співчутливої посмішки практично незнайомої людини раптово розлетівся уламками, розуміючи, що більше не витримає.

┍━━━━━»•» 🌿 «•«━┑ Всі колись хотіли б мати шанс переміститись в минуле, правда ж? Можливо і не всі. Точно не шестеро студентів, які просто хотіли відправитись в похід в Карпати, а натомість попали в світ язичництва, старих богів, відьом, і суцільної небезпеки! Слідуйте за Дмитром, Рафаелем, Леонідом, Настею, Зоєю, та Рутою через густі діброви, кручі, і лани, і досліджуйте магічний світ величних Карпат. Всі вони потрапили туди разом, проте чи вдасться їм вийти, і чи будуть вони тими ж самими простими студентами? "Жереб кинутий" розкриє відповіді на всі ці питання! Ходім мерщій! Бо пригоди не чекатимуть на тих хто не готовий в них поринути з головою! ┕━»•» 🌿 «•«━━━━━┙

Пишу щирі, рефлексивні есе про те, як залишатися живою в непростий час. Соло мандрівки, дозвіл на щастя, сила гумору, внутрішні конфлікти і тихі перемоги — все те, про що зазвичай бояться говорити вголос. Мої тексти — це розмова з собою і з тобою одночасно. Без надмірності, але з глибиною.

Київ. Початок ХХ століття. Молода держава, УНР, починає свій розвиток. Саме у такий період ми завітаємо до бурного життя українського літературного товариства, дізнаємося його особисті секрети й загадки.

Вам хотілося б заглянути у майбутнє? Побачити, чи правильне рішення Ви прийняли? Чи вибрали найкращого супутника життя? Чи пішли тією дорогою? У нашої героїні це вийшло. У процесі вибору між двома обранцями, вона змогла побачити, яким може бути життя з кожним із них ще до того, як остаточно прийняти доленосне рішення. Ця книга про вибір життєвого шляху. Дороги можуть бути різними. Обранці можуть бути різними. Що і кого вибрати? Можна дізнатися. Для цього потрібен лише рік на повторі.

Чи хотів Гаррі споглядати, як в біса п’яні Блейз і Джордж обіймаються і ридають? Ні. Чи хтось прислухався до його бажань? Очевидно, що ні. Роуд-тріп, наповнений літом, сварками, дружбою, зціленням, мовчанням, сміхом, океаном, полароїдними фото і закоханістю. Сонгфік: Lost Frequencies - Are You With Me

Здавалося б: невелика замальовка про один з безлічі ранків на кухні закоханих, про речі, які для багатьох є буденними, непомітними, звичними, рутинними, але...

Він тримав у руках своє щастя, свою славну мету, поки їх обіймав захід сонця. Напевно вперше Локі Лафейсон, усвідомив, що метою його життя було кохання. І зараз зовсім не обов'язково комусь щось доводити і бігти стрімголов до трону. Достатньо її соплячої поряд, і тиші літнього вечора.

Мій світ був зруйнований моїми ж руками. Останні сім хвилин мозок прокручує усе життя, і навіть якщо хочеться передумати - рішеня вже було прийняте.

Гаррі плутається в думках, а Том говорить-говорить-говорить.

Усе магчымыя справы наваліліся на Лізу адначасова - трэба пісаць дыплём, працаваць на нянавіснай працы ды прапрацоўваць сваё партфоліё, каб адшукаць лепшае працаўладкаваньне. Часу на сацыялізацыю зусім няма, і Ліза адчувае, як усё больш і больш аддаляецца ад сваіх сябровак. Пасьля напісаньня клятага дыплёму Ліза разумее, што сяброўкам на яе ўжо ўсё роўна - яны цяпер сябруюць паміж сабой. Цяпер трэба шукаць новых людзей.

# Корона з Попелу Вся Британія знає Крістал Картьє. Багата спадкоємиця старого роду. Слизеринка. Дівчина, чия магія повільно згасає. Принаймні так думають усі. Ніхто не знає, що “Картьє” — лише маска. І що за нею ховається один із найстаріших магічних кланів Європи. Коли війна починає розривати Британію, старі роди стають небезпечнішими за смертежерів, а магія — живою, Гаррі Поттер, Регулус Блек і Сіріус Блек опиняються втягнутими у щось набагато страшніше за війну. У стару магію. Кров. Ритуали. І дівчину, яка пережила пекельне полум’я та повернулася з нього іншою. Бо деякі корони створюють не із золота. А з попелу.

«У мене є дві хороші новини. Перша — Едді нарешті знайшов роботу, ура! Друга — він тепер наш колега…ура?» Едді працює разом із Стівом та Робін на радіостанції “WSQK”

Мрія ніколи не покидати дитинство та не забувати про ту безтурботність спонукали Джейд працювати саме у сфері захисту прав дітей, де все, безперечно, концентрується навколо них. Цього разу справа, «випадково» забута в ЮНІСЕФ, стає однією з головних тем щорічної конференції. Як новаторку та найкращу у своїй сфері, Джейд відправляють у робочу відпустку на Гаваї. Ще до самої подорожі вона поволі знайомиться із Лані, директоркою школи, яка фігурує в справі, через листування поштою. Дівчина видається приємною в спілкуванні. Ба навіть починає симпатизувати Джейд. Вони схожі, адже нову знайому також привела мрія до дітей. Утім, щойно прибувши туди, вона дізнається, що правда набагато складніша, ніж здається.

Я знаю, що це неправильно, але ми впораємося з цим. Ти прекрасна людина — така собі Одеса, яка постійно поряд з нами. І я насправді вдячний тобі за всі моменти, що були між нами та між усією командою. І просто радий, що ти є, Костя.

– Ти новенький? Він серйозно? Едді вражений. Можливо навіть ображений. Він ж, насправді, не перепитував у Дастіна про амнезію його старшого друга. Ця теорія вже не здається такою смішною. І тупою. Бо зара це майже єдине пояснення, чому Стів його, бляха, не пам’ятає. // укрреал шкільне ау, де Едді лишається на другий рік в одинадцятому класі і ділить зі Стівом одну парту.

Двоє колег, які мають таємні почуття один до одного, випадково опиняються разом в одному номері. Коротка замальовка.