Жанр «Сатира» українською

Добре там, де нас немає? Трава зеленіша за парканом? Усе те золото, що ближчить? З цим розбираюся вже вісім років у далекій та незвіданій європейській країні Португалії. Про що книга? Про нас, звичайних українських емігрантів за кордоном у пошуках себе та відповіді на питання "А на хіба?". Про що дізнаєтеся? Про підводні камені перших років за кордоном, аналіз власних помилок та авторський погляд на життя вдалині від Батьківщини. Все це, як завжди, в легкій та іронічній формі, властивій моїй скромній саркастичній натурі. Приємного прочитання!

Не кидайте відьму у Велесову ніч, якщо не хочете, щоб усі ваші “монстри” минулого раптом повернулися у ваше життя…

Вам ще не набридло, що казки вважають чтивом виключно для дітей? Де заїжджений сюжет та банальна кінцівка? Коли знедолені принцеси - хороші, хижі звірі - погані, Колобка та Червону Шапочку з'їдають, а гноми тягають Білосніжку по хаті, в надії, що Принц вже в дорозі й готовий до доленосного поцілунку? Тоді Вам сюди! Я перевернула догори дригом усі казки! Нехай хороші будуть поганими, а погані - хорошими. І побачимо, що з цього вийде! Гайда читати!

Кожен вірш — маленький світ. Тут і тиша, і шурхіт думок, і емоції, що не вміщаються в слова. Різні теми, різні настрої, різні голоси — але всі вони створюють єдиний простір для роздумів, спогадів і відкриттів.

"Мовчати не можна кричати". Кожен сам ставить кому у цій фразі, відповідаючи на запитання про свої стосунки. Катя і Сашко - яскравий приклад стосунків, в яких цю кому кожен з них ставить на іншому місці...

Незважаючи на переїзд на нове місце, проблеми у Віри залишилися ті самі: кпини та капості інших дітей і відсутність друзів. Єдина людина, яка поки що ставиться до неї доброзичливо - бездомна жінка, яку вона зустріла в парку. Але ж ця дивачка точно безcила щось змінити у Віриному житті... чи ні?

Під шум червневої зливи в магічному Львові розгортається гаряча суперечка: чи може казан мати власну свідомість та бажання? І чи варто суспільству прислухатися до тих, кого воно використовує? Відповідь на вас чекає у цій філософській притчі з ароматом кави.