Каталог творів

Кажуть, час лікує. Але для Ліель він лише законсервував біль від нерозділеного кохання. Роки тому вона була лише скромною студенткою, яка ховала погляд від свого викладача. Він був ідеальним, недосяжним і… одруженим. Вона втекла з міста, щоб забути, але доля вирішила зіграти в злий жарт. Тепер вони колеги. Тепер вона доросла, а він — такий самий магнетичний, як і раніше. Чи вистачить їй сил знову не впасти в безодню «забороненого», коли в його очах більше немає тієї холодної байдужості? У цій історії: - зустріч через роки - заборонене кохання - викладач і колишня студентка - пристрасть, що спалахує з новою силою Всі герої повнолітні! (З допомогою ШІ створено обкладинку книги та анотацію. Все інше - оригінальна робота.)

Юра — сором’язливий першокурсник, який усе життя ховається від світу за об’ємними худі та власними страхами. Він заплутався в собі й понад усе боїться осуду. Ігор — харизматичний старшокурсник у чорній шкірянці, який тримається з абсолютною впевненістю і ніби не зважає на чужі думки. Відчайдушно прагнучи розібратися у власних почуттях, Юра наважується на безумство: він пропонує Ігорю «безпечний експеримент» — три таємні тренувальні побачення, про які ніхто не повинен дізнатися. Ігор погоджується, але встановлює жорстке правило: «Чистий досвід. Жодної драми і ніяких почуттів». Проте ховатися в тіні університетських бібліотек та на нічних дахах виявляється занадто важко. Коли випадкові дотики переростають у шалену хімію, а містом повзуть перші плітки, хлопцям доведеться вирішити: повернутися до безпечної брехні чи набратися сміливості й зробити свій головний вибір — відкритий для всього світу.

Еліна Я завжди тримала все під контролем. Моє життя – це логіка, чіткі плани та броня з цинізму, яку ніхто не міг пробити. До того вечора в задушливому шкільному спортзалі. Він з’явився буквально з темряви – Максим Пилиповський. Старший, небезпечний, із очима кольору отруйної зелені, що дивилися прямо крізь мої маски. Він назвав мене «сонечком», і це звучало як виклик. Я назвала його «маніяком», бо відчула: цей хлопець – хаос, який прийшов зруйнувати мій ідеальний світ. Він не просто чекав на мене після уроків. Він полював на мої думки. Макс Вона була дівчинкою-правилом. Але я бачив іскру під її холодною шкірою. Напруга між нами в нічному клубі була настільки густою, що її можна було різати ножем. Я хотів показати їй свободу, від якої паморочиться в голові. Літо в таборі «Орлятко» стало нашою кліткою серед сосен. Там, де ніхто не бачив, ми згорали від тяжіння, яке неможливо було приборкати. Це був таємний роман, просочений запахом хвої та адреналіном. Але в ігри в дорослих втрутилися ті, хто хотів нас зламати. Моя колега Лариса стала тріщиною в нашому фундаменті. Еліна пішла, не озирнувшись, залишивши по собі лише порожнечу. Сім років темряви Ми жили паралельними життями. Вона підкорювала бетонні джунглі Києва, шукаючи моє відображення в інших чоловіках. Я втікав на край світу – на крижану Аляску, намагаючись вибити її образ із голови важкою працею та солоною водою. Але ми обидва знали: ця історія не закінчена.

Вітаю Вас, я автор книги Денис Krezzta Крестовський. Ця книга робота всього мого нудного й жалюгідного життя, в житті я нічого не робив окрім своєї роботи та цієї книги, сподіваюсь ця книга викличе хоча б якісь емоції, навіть якщо вони будуть негативні. Початок книги йде з липня 2013 року, а більш яскраво вона засіяла восени 2023-го, тоді я активніше взявся за неї.

На вулиці стоїть тепла погода, сонце ще не жарить, а навпаки, тільки дарує відчутно тепле проміння. Вікна в машині опущені, завдяки чому по салону гуляє вітер, ніби підспівуючи пісні Main Attraction, яка тільки доповнює атмосферу.

Вона все життя слухалася батьків і боялася їх розчарувати. Коли коханий кликав її з собою у місто, страх залишився сильнішим за любов. Тепер, сидячи самотньо у великому старому домі, вона розуміє, що найбільша помилка її життя — це не зрада чоловіка, а те, що вона так і не наважилася жити своїм життям.

Гора була не високою, проте вигляд з неї відкривався таким, що Локі і Сільвія тільки й могли сказати що «Оце так». Нескінченне поле лісу покривало верхівки гір, у далині гори покривав сніг, зима ставала ближче.