Каталог творів

Глава 1. Ще один самотній день чи не зовсім? Був Світлий ранок для СВІТЛЯЧКА все було як звичайно прокинулася надягнула свої улюблені чорно-бірюзові чулки і пішла у ванну митися. Так СВІТЛЯЧОК полюбляла приймати душ в своїх чулках але кожен раз вона задумувалася як це мати дівчину кожен раз як СВІТЛЯЧОК гуляє по вулиці баче парочок і сум охоплює СВІТЛЯЧКА у ванні в корзині для брудного одягу були її білі чулки вона взяла надягнула на руки свої чулки одною почала ніжно гладити і проникати в кицьку а другу почала нюхати і вдихати аромат уявляючи що це чулки її дівчини. Чулки уже промокли від її любовних соків але до завершення ще було далеко вона почала другу руку в чулку облизувати наче облизує ніжку своєї дівчини в чулках СВІТЛЯЧОК починає стогнати більше інтенсивніше працюючи рукою на її промежинні вона уже майже цілком запихує руку в середину її промежини і від гладкої текстури чулків довгоочікуванно кінчає і потім виділяє сечу і її білі чулки пожовтіли. Вона бере дивну річ яку купила на закритому ринку Пенаконії і активовує її це був мерморійний пластилін який допомагав зробити собі тимчасового партнера для забави вона зробила собі дівчину надягнула на неї свої білі чулки і почола сосати її ніжку один мінус що ця подібна на дівчину фігура була не живою. Самотність зводила СВІТЛЯЧКА зрозуму вона відчайдушно прагнула справжньої фізичної любові після ніг вона зробила ляльці дівчині великі груди і одягнула її в свій бірюзовий світер і почала гладити і стискувати її груди потім застусувала прилад який приробляє їй член і почала тертися членом об свій світер на грудях ляльки від гладкості СВІТЛЯЧОК втрачала розумі і нарешті вона кінчає на свій світер вигяд її обкінченого світера на ляльці її заводив тому вона жадно злизувала промоклу тканиу світера від своєї сперми. Раптом СВІТЛЯЧОК чує звуки зі свого підвалу вона вдягаєця в той світер який був на ляльці і білі чулки і спускаєця в підвал а там активований телепорт світів і з нього випадає дівчина.

Герої "Магістра" у сучасному світі. ... - Вей Ін, - почувся тихий шепіт. Голос, який я впізнаю з мільйона інших голосів на Землі. - Лань Чжань, ти сам сказав, що нам потрібно розстатися, - прошипів я, - навіть не спромігся вимовити це дивлячись очі в очі. То чого ж тепер ти хочеш?! - А-Ін, - на тому кінці я почув лише схлип, що стримується, - А-Ін, вибач... Прощавай...

П’ять років тому Намджун залишив дім за океаном і навчився жити в Бостоні. Навчився не сумувати за шумом моря, не думати про рідні вулиці й не озиратися назад. Але одна випадкова зустріч у маленькому магазинчику під час найсильнішої снігової бурі за останні п'ятдесят років змінює все. Юнґі — буркотливий, гострий на язик і до неможливого нестерпний. Хлопець із волоссям кольору моря, який розбиває банку вишневого джему, псує нове пальто Намджуна і несподівано оселяється в його думках. Тепер Намджун щодня шукає його серед тисяч облич великого міста, не розуміючи, що саме намагається знайти: випадкового незнайомця чи давно втрачене відчуття дому. Це історія про зимовий Бостон, аромат кориці та кави, випадкові зустрічі, які виявляються доленосними, і про двох людей, чиї атоми, можливо, знали одне одного задовго до їхнього народження. Іноді шлях до кохання починається з розбитої банки вишневого джему. P.S. - Для повного занурення в атмосферу історії рекомендую читати її під пісню PRETTYMUCH — Eyes Off You. Саме вона звучала в моїй голові, коли народжувалася ця бостонська історія про кохання, сніг, каву та двох людей, чиї атоми завжди знали одне одного. P.P.S. - Ця історія народилася ще у 2018 році. Вона пережила зі мною багато змін, довго чекала свого часу й нарешті знайшла новий дім на Novelko. Я дуже хвилююся, відпускаючи її у світ, і щиро сподіваюся, що вона зігріє вас так само, як колись зігріла мене. Нехай ця маленька бостонська історія про кохання, дім і доленосні зустрічі залишить у вашому серці теплий слід.

Коли Лаллі їхала в Корею ради контракту на книгу про відомий гурт, вона навіть і не здогадувалась, що зустріне кохання всього життя у лиці самого жаданого айдола. Та хіба у світі популярності є місце справжнім почуттям? І чи вдасться цій парі пройти шлях до власного щастя і все ж таки випустити книгу?

Зимове сонцестояння — час, коли магія не питає дозволу, а просто приходить. Найдовша ніч року — ідеальний момент, щоб запалити свічки, обійняти тінь, і спитати про майбутнє. У цю ніч світ ніби завмирає між минулим і майбутнім. Це час, коли тиша стає глибшою, а кожен знак — промовистішим. Саме тому, в цей час чотири молодих відмочки вирішили поворожити на хлопців. Але вони забули: якщо чорний кіт переходить вам дорогу — можливо, він просто веде вас до кохання.

Коли у тебе консервативні батьки, навіть для простого поцілунку доводиться старатися більше, ніж зазвичай. Або як Чонґук попросив друга про допомогу, щоб поцілувати свого омегу.

Вона все життя слухалася батьків і боялася їх розчарувати. Коли коханий кликав її з собою у місто, страх залишився сильнішим за любов. Тепер, сидячи самотньо у великому старому домі, вона розуміє, що найбільша помилка її життя — це не зрада чоловіка, а те, що вона так і не наважилася жити своїм життям.