Каталог творів

Закінчення війни між Імперією Морендір і Об'єднаним Королівством Корріган офіційно зазначене. Мир наступить завтра, закріплений холодним розчерком пера і чорнил, розчарованим від поразки виразом батьківського обличчя, і весіллям. Без фанфарів, знаменитих гостей чи смачного торта - тільки вивчена напам'ять шлюбна клятва і запах соснової олії. В імперців вона символізує волю богів, чи щось таке, Чімін не пам'ятав. Всі його думки фактично були зведені до трьох залізобетонних почуттів - гнів на батька, ненависть до його майбутнього чоловіка, і жага до самогубства. За спиною горіли мости, він офіційно ставав заручником миру між двома державами, вигнаним принцем без титулу і можливості повернутись додому, його навіть придали анафемі вчора ввечері, відлучивши від рідних богів і заборонивши пригадувати їх імена. Так просто віддавали, як непотріб, розмінну монету, якою оплачували величезний борг королівства за цю страшну війну. З собою не дали забрати навіть собак - єдиних живих істот що були для нього важливі.

Одного разу мій світ упав. Рухнув — щоб збити мене з Путі. Я збився. Одягнув чужу маску брехні. Навчився брехати так добре, що сам повірив. Але маска не спить. Усередині неї задихається той, хто вмів любити сонце, маму, тата, рідних, сміх, цей світ. Я писав ці вірші, щоб «прокинутися» — прокинутися від дронів, фальші, кислої любові, від молитов без відповіді. У цій книзі: війна, Бог і Його мовчання, демони, цуценята в підвалі, смерть, самотність. І — всупереч усьому — прагнення жити. Ранок. Усмішка небу. Життя — не коли біль закінчується. А коли ти встаєш після обвалу і кажеш: я обираю цей світанок. Читайте не по порядку. Темрява тут справжня. І світло — теж. Запоріжжя — Київ — Одеса — Ташкент — 2002–2026

— Ласкаво просимо на Ґайнез! Опинившись на іншій планеті з втраченою пам'яттю і змушений воювати за іншопланетян, він не полишав надії вирватися на волю. Змінних у загадці було декілька: війна за Ґайнез, уривки пам'яті, що з'являлися лише у снах, і чужі сірі очі, які здавалися йому до болю знайомими. — Мені здається, я знав тебе раніше.

Палладіум I Лютий — так назвав свого правителя ельфійський народ. Імператор не знав любові матері і рано втратив батька. З п'яти років його вихованням займалися члени військової ради — вчили тримати в руках зброю, доводили до досконалості його навички рукопашного бою, вчили мистецтву ведення війни та переговорів. Останнім Палладіум знехтував — меч його батька став продовженням його самого. У всій імперії не знайшлося щасливчиків, яким випала честь залишитися живими після зустрічі з правителем.

Вітаю Вас, я автор книги Денис Krezzta Крестовський. Ця книга робота всього мого нудного й жалюгідного життя, в житті я нічого не робив окрім своєї роботи та цієї книги, сподіваюсь ця книга викличе хоча б якісь емоції, навіть якщо вони будуть негативні. Початок книги йде з липня 2013 року, а більш яскраво вона засіяла восени 2023-го, тоді я активніше взявся за неї.

Як пережити найважчі часи у своєму житті? Я живу у XXI столітті, але щодня читаю новини, від яких здається, ніби світ скотився назад у Середньовіччя. Ворог убиває мирних людей і захоплює нові території. Європу лякають новими епідеміями. З'являються нові штами смертельних вірусів. Влада пропонує дивні рішення, які ще вчора здалися б сюжетом антиутопії. Іноді я не розумію, де живу — у сучасному світі, у психіатричній лікарні чи на сторінках похмурого роману. То що ж допомагає мені не збожеволіти? Секс. Робота. Мій коханий чоловік. Мрії. Психотерапія. І, звісно, антидепресанти. Ця книга — чесна історія про страх, тривогу, кохання, бажання і пошук сенсу в часи, коли навколишній світ здається дедалі менш нормальним.

Знайомтесь, саркастично-іронічне фентезі, де головна героїня замість світу драконів, ельфійських красунчиків та гаремів... потрапляє назад у наш світ. Ще й без паспорта. ​Дякую, хоч магію дали. ​Чого либимось? Східняцького бидла не бачили? В сенсі мене запхали в закарпатське село, де 90% людей спілкуються угорською? Мене — дорослу жінку з Харкова?Ще й у тіло малої 18-річної пісюхи? ​І тепер мені треба виживати без усього, до чого я звикла, рівно 60 днів? ​Ще й витягати з того світу мою собаку, бо крім неї та Хаосу в мене нікого не лишилось? ​За ШО ви мене так ненавидите?

Історія про дім та коріння, які не відпускають нас

Збірка моїх віршів що час од часу поповнюватиметься, кожен розділ — один вірш.