Каталог творів

Чи можна пробачити вбивцю коханого? Але якщо твоє життя та життя друзів знаходиться в його механічних руках? Я була простою людиною: вчилася, працювала, зустріла гарного хлопця. Ми покохали одне одного. Але механічний демон забрав його в мене. Тепер мені доведеться пройти важкий шлях, щоб знайти вбивцю та відплатити за смерть коханого.

Шерехатість його долонь. Саме таким на дотик має бути щастя. Як шершаві долоні його-Гаррі. Усіяні сузір’ями маленьких вузликів й зашкарублостей. Теплі, з хитрою ніжністю і ніби схованою в них посмішкою.

Вони кажуть, що мітки — це дар. Я скажу, що це клеймо, яке рано чи пізно спалить тебе живцем. Мене звати Тая. Я механік на кораблі, де запах мастила перебиває все інше, і єдина річ, яку я справді вмію — це втікати, та замітати сліди. Він той, хто знищує ворогів Імперії під корінь. Я та, хто вкрав його серце, навіть не збираючись цього робити.

Отже, тепер йому двадцять два, він вийшов з підліткового віку або принаймні намагається, а також невдовзі має закінчити своє навчання. Хто ж цей п'ятирічний об'єкт симпатії? І як він зрозумів свої почуття? Насправді, перше питання досить легке – Зуко. Зуко, який колись брав участь у знущаннях над ним та його друзями в середній школі. Зуко, який в певний момент старшої школи почав виправлятися. Зуко, який зараз його найкращий друг. Зуко, який декілька років зустрічався з Джетом (жах) і продовжує з ним сексуальні стосунки (ще більший жах). Зуко, який... Не бачить або ігнорує закоханість Сокки (він завжди плаче при думці про друге, тому в його з Юе найманій квартирі в морозилці завжди є ягідне морозиво). Примітка авторки: дублюю цей фанфік із ао3, він повільно пишеться вже рік і я нічого не редагую з публікації, тому може стилістично трохи відрізнятися відрізнятися від моїх новіших.

у джісона нема краша, але хьонджіну він завжди розповідає про конкретну людину, яка виводить його зі стану рівноваги.

Меланхолійне фантастичне оповідання на 6666 символів.

Фантастичне оповідання довжиною рівно в 1000 слів.

Закінчення війни між Імперією Морендір і Об'єднаним Королівством Корріган офіційно зазначене. Мир наступить завтра, закріплений холодним розчерком пера і чорнил, розчарованим від поразки виразом батьківського обличчя, і весіллям. Без фанфарів, знаменитих гостей чи смачного торта - тільки вивчена напам'ять шлюбна клятва і запах соснової олії. В імперців вона символізує волю богів, чи щось таке, Чімін не пам'ятав. Всі його думки фактично були зведені до трьох залізобетонних почуттів - гнів на батька, ненависть до його майбутнього чоловіка, і жага до самогубства. За спиною горіли мости, він офіційно ставав заручником миру між двома державами, вигнаним принцем без титулу і можливості повернутись додому, його навіть придали анафемі вчора ввечері, відлучивши від рідних богів і заборонивши пригадувати їх імена. Так просто віддавали, як непотріб, розмінну монету, якою оплачували величезний борг королівства за цю страшну війну. З собою не дали забрати навіть собак - єдиних живих істот що були для нього важливі.

П’ять років тому Намджун залишив дім за океаном і навчився жити в Бостоні. Навчився не сумувати за шумом моря, не думати про рідні вулиці й не озиратися назад. Але одна випадкова зустріч у маленькому магазинчику під час найсильнішої снігової бурі за останні п'ятдесят років змінює все. Юнґі — буркотливий, гострий на язик і до неможливого нестерпний. Хлопець із волоссям кольору моря, який розбиває банку вишневого джему, псує нове пальто Намджуна і несподівано оселяється в його думках. Тепер Намджун щодня шукає його серед тисяч облич великого міста, не розуміючи, що саме намагається знайти: випадкового незнайомця чи давно втрачене відчуття дому. Це історія про зимовий Бостон, аромат кориці та кави, випадкові зустрічі, які виявляються доленосними, і про двох людей, чиї атоми, можливо, знали одне одного задовго до їхнього народження. Іноді шлях до кохання починається з розбитої банки вишневого джему. P.S. - Для повного занурення в атмосферу історії рекомендую читати її під пісню PRETTYMUCH — Eyes Off You. Саме вона звучала в моїй голові, коли народжувалася ця бостонська історія про кохання, сніг, каву та двох людей, чиї атоми завжди знали одне одного. P.P.S. - Ця історія народилася ще у 2018 році. Вона пережила зі мною багато змін, довго чекала свого часу й нарешті знайшла новий дім на Novelko. Я дуже хвилююся, відпускаючи її у світ, і щиро сподіваюся, що вона зігріє вас так само, як колись зігріла мене. Нехай ця маленька бостонська історія про кохання, дім і доленосні зустрічі залишить у вашому серці теплий слід.

Що якби його особистий монстр повернувся, хоча здавалося би, що той знищений..Що якби Бакі зустрів знову Стіва? Але є одна деталь це не його Стів..

- Це, напевно, найскладніше рішення в моєму житті, адже я збираюся розповісти вам те, що завжди оберігав від публічності і, чесно кажучи, до нещодавна це рішення було непохитне. – Локі опускає очі на свої складені на колінах руки, малює великим пальцем  декілька кіл на долоні, а потім знову підіймає погляд. - Ця історія, вона про хлопця-сироту, який сам не бачить для себе майбутнього. Він регулярно втікає з дитячого будинку разом зі своєю сестрою, обкрадає сім’ї, в які його розміщують. Він не вірить в добро та в концепцію сім’ї, як такої. Зате йому добре знайомий негативний спектр емоцій, які він зазвичай і проявляє до всіх, хто його оточує, незалежно від їх намірів. Тож, коли він потрапляє в нову сім’ю, він не очікує нічого нового, і в них з сестрою є відпрацьована схема – залишатися в родині лише стільки часу, скільки потрібно на те, щоб визначити місцезнаходження грошей та коштовностей. Головний герой, Еван, це продукт системи – безликої, часто жорстокої, де діти не знають, що таке здорова прив’язаність, що вже казати про любов. Ці діти добре знайомі з відчуттям постійної злості, бо не бачили в житті нічого, окрім байдужості. В кращому випадку. Еван теж продукт цієї системи – він вже майже підліток і практично не пам’ятає своїх батьків. Замість того щоб навчатися, вони з сестрою ховаються по закинутих будинках та підвалах, поки їх не знаходять і не повертають в притулок. І все починається заново. Поки хлопець не дає одній сім’ї шанс, навіть не так – ця сім’я виборює в нього цей шанс. Це історія про зраду, втрату довіри і чорне майбутнє, вона ж про довіру, підтримку і любов. Це дуже особиста історія. Тому що… Ось вам мій найбільший секрет. Ця історія не вигадана, вона моя. Адже Еван Свей в реальному житті Локі Одінсон. Колись… Локі Лафейсон.

Одного разу мій світ упав. Рухнув — щоб збити мене з Путі. Я збився. Одягнув чужу маску брехні. Навчився брехати так добре, що сам повірив. Але маска не спить. Усередині неї задихається той, хто вмів любити сонце, маму, тата, рідних, сміх, цей світ. Я писав ці вірші, щоб «прокинутися» — прокинутися від дронів, фальші, кислої любові, від молитов без відповіді. У цій книзі: війна, Бог і Його мовчання, демони, цуценята в підвалі, смерть, самотність. І — всупереч усьому — прагнення жити. Ранок. Усмішка небу. Життя — не коли біль закінчується. А коли ти встаєш після обвалу і кажеш: я обираю цей світанок. Читайте не по порядку. Темрява тут справжня. І світло — теж. Запоріжжя — Київ — Одеса — Ташкент — 2002–2026

історія двох душ. втраченої тоді, втраченої тепер.

Палладіум I Лютий — так назвав свого правителя ельфійський народ. Імператор не знав любові матері і рано втратив батька. З п'яти років його вихованням займалися члени військової ради — вчили тримати в руках зброю, доводили до досконалості його навички рукопашного бою, вчили мистецтву ведення війни та переговорів. Останнім Палладіум знехтував — меч його батька став продовженням його самого. У всій імперії не знайшлося щасливчиків, яким випала честь залишитися живими після зустрічі з правителем.

Міні фанфік про всесвіт SUPERNATURAL Головна тема: Якби у Сема та Діна була молодша сестра?

Це історія про дорослу жінку, якій здавалось, що її життя вже визначене. Та інколи відчиняються нові двері, якщо дозволити собі бути сміливіше.

Коли у тебе консервативні батьки, навіть для простого поцілунку доводиться старатися більше, ніж зазвичай. Або як Чонґук попросив друга про допомогу, щоб поцілувати свого омегу.

Вітаю Вас, я автор книги Денис Krezzta Крестовський. Ця книга робота всього мого нудного й жалюгідного життя, в житті я нічого не робив окрім своєї роботи та цієї книги, сподіваюсь ця книга викличе хоча б якісь емоції, навіть якщо вони будуть негативні. Початок книги йде з липня 2013 року, а більш яскраво вона засіяла восени 2023-го, тоді я активніше взявся за неї.

Під шум червневої зливи в магічному Львові розгортається гаряча суперечка: чи може казан мати власну свідомість та бажання? І чи варто суспільству прислухатися до тих, кого воно використовує? Відповідь на вас чекає у цій філософській притчі з ароматом кави.

Знайомтесь, саркастично-іронічне фентезі, де головна героїня замість світу драконів, ельфійських красунчиків та гаремів... потрапляє назад у наш світ. Ще й без паспорта. ​Дякую, хоч магію дали. ​Чого либимось? Східняцького бидла не бачили? В сенсі мене запхали в закарпатське село, де 90% людей спілкуються угорською? Мене — дорослу жінку з Харкова?Ще й у тіло малої 18-річної пісюхи? ​І тепер мені треба виживати без усього, до чого я звикла, рівно 60 днів? ​Ще й витягати з того світу мою собаку, бо крім неї та Хаосу в мене нікого не лишилось? ​За ШО ви мене так ненавидите?

Му Цін вперше зрозумів наскільки недооцінював зиму…

Гора була не високою, проте вигляд з неї відкривався таким, що Локі і Сільвія тільки й могли сказати що «Оце так». Нескінченне поле лісу покривало верхівки гір, у далині гори покривав сніг, зима ставала ближче.