Настя Твіґа
Мене звати Анастасія, я пишу під псевдонімом Настя Твіґа. Для мене цей псевдонім дуже символічний: twiga мовою суахілі означає «жирафа» — саме такий позивний носить мій чоловік під час російсько-української війни За освітою я психолог. Писати почала ще в дитинстві: у дев’ять років створила перші вірші, а в шкільні роки — свій перший рукопис, який досі зберігається в зошитах. До кінця 2026 року вийде друком моя перша книга "Мертві сторінки"

Кожен вірш — маленький світ. Тут і тиша, і шурхіт думок, і емоції, що не вміщаються в слова. Різні теми, різні настрої, різні голоси — але всі вони створюють єдиний простір для роздумів, спогадів і відкриттів.

Кожна секунда — на вагу життя. Він намагається сказати останнє слово коханій, поки таймер відраховує їхнє прощання.

Старий фотоальбом стає для Ольги та її доньки ключем до забутої родинної історії. Вицвілі світлини відкривають долі, розірвані війною та засланням, і несподівано з’єднують покоління через десятиліття. Це тиха й пронизлива історія про пам’ять, втрату і невидимі нитки, що тримають родину разом попри час і відстань.

У дитячому будинку, де всі чекають на диво, дівчинка дружить із безпородним псом за загорожею.