Пишу щирі, рефлексивні есе про те, як залишатися живою в непростий час. Соло мандрівки, дозвіл на щастя, сила гумору, внутрішні конфлікти і тихі перемоги — все те, про що зазвичай бояться говорити вголос. Мої тексти — це розмова з собою і з тобою одночасно. Без надмірності, але з глибиною.

Коли війна забирає дім, а еміграція — спокій, залишається тільки одне — внутрішній «джмелик». Історія української мами, яка втекла від російських ракет, щоб у безпечній, здавалося б, Франції зіткнутися з новим ворогом — одержимою сусідкою. Про материнство, яке змушує ставати сильнішою. Про біль, який перетворюється на силу. І про те, як не втратити себе, коли світ намагається тебе зламати.