Лідія Вікола
Про себе: пишу коротку прозу. Експериментую у різних жанрах і стилях, так як мої персонажі самі обирають у якому всесвіті їм жити. Абсолютно не вмію писати анотації. Люблю геппі-енди, але не вважаю, що кожна історія має закінчуватися саме так. Жанри: все починалося з фентезі. Сподіваюсь, колись до нього і повернеться.
Досягнення
Тут поки пусто

Впасти
Це історія про вибір та наслідки. Подружжя дослідників стикається з трагедією на далекій планеті: їхній син зник під час глибоководної експедиції. Тепер вони мають вирішити, чи ризикувати всім заради надії на порятунок, чи прийняти гірку правду. Конфлікт між вірою та логікою, любов'ю та обов'язком розгортається на тлі обмеженого часу та смертельної небезпеки. Фіналіст конкурсу науково-фантастичного оповідання «(Без)виграшні сценарії» «Зоряна фортеця»

Немертвий бог
— Чому він помер? — дитя зі світлими кучерями та замурзаним носом смикало мене за руку. — Не знаю, — буркнув я, намагаючись прибрати руку. Дитя тримало міцно. Тримало і дивилось блакитними та ясними, які лише у дітей і бувають, очима. — Так треба було... Ясний погляд був нестерпним. — Кому треба? Йому? — дитя показало пальцем в сторону закривавленого тіла, що лежало на сходах біля храму. Порятунок бога — безперечно робота для героя! Але якщо ти не герой, а простий хлопець, що лише про це геройство мріє? Чи вистарчить тобі снаги і відваги кинути виклик долі і спробувати врятувати бога від смерті? І чи насправді безсмертним потрібна твоя допомога?