Макарчук Віктор - MaVik
Макарчук Віктор / MaVik. Пишу книги й створюю музику, бо так мені легше говорити про те, що важко пояснити звичайними словами. Свою творчість я не сприймаю як товар. Я дарую її тим, кому вона потрібна. Якщо вона комусь відгукнеться — цього вже достатньо.
Досягнення
Тут поки пусто

ПАЦІЄНТ
У психіатричній лікарні з’являється пацієнт, якого не можуть пояснити ні діагнозом, ні документами, ні звичними словами. Він не просить влади, не шукає слави й не поводиться як самозванець. Але навколо нього починає зростати напруга: лікарі фіксують кожен рух, медіа перетворюють мовчання на сенсацію, а люди дедалі частіше бачать у ньому того, кого самі потребують. “Пацієнт” — психологічна драма про віру, страх, натовп і людину, яку суспільство намагається або вилікувати, або використати, або оголосити месією.

Олена
Сучасна жіноча проза та романтичні історії часто грішать інфантильністю, пропонуючи читачкам казки про «поганих хлопців», які змінюються заради кохання, або про успішних жінок, які нібито «самотні, бо занадто сильні». Роман «ОЛЕНА» — це глибокий, інтелектуальний і напрочуд чесний текст, який руйнує ці стереотипи. Це історія не про «втечу від реальності», а про мужність залишатися в ній живою жінкою, матір’ю і професіоналкою одночасно. Олені 42 роки. Вона — віцепрезидентка великої ІТ-компанії, матір п’ятирічних близнючок Віки й Ніки, жінка, яка звикла бути «державою» зі своїми кордонами та законами. Вона не чекає на принца, вона не вірить у «біологічний годинник» і не збирається вибачатися за свій вік чи амбіції. Точкою біфуркації стає Віктор Кравець — молодший, талановитий розробник, який приносить їй ідею ШІ-продукту «Секретар». Між ними спалахує не лише професійний інтерес, а й пристрасть, яка змушує обох балансувати на межі корпоративної етики, особистих кордонів та власних страхів.

Як Вітько з москалями воював
Літо 2025 року. Чотирнадцятирічний сирота Вітько живе в заплаві Дніпра, ховаючись від війни у занедбаній хижці. Його крихкий світ руйнується, коли хлопець випадково знаходить прихований табір ворога, що готує переправу. Замість того щоб утекти, Вітько стає розвідником. Разом із пораненим сержантом Андрієм він проходить крізь смертельні болота, уникає переслідування з собаками та намагається передати координати через ледь живий телефон. Це пронизлива повість про дорослішання, де замість книжкових козаків — бруд, мул і ціна однієї риси сигналу. Твір без зайвого пафосу показує, як війна жорстоко забирає дитинство, але залишає в душі тихий, але незламний внутрішній стрижень. Історія про ціну інформації, відповідальність та пам'ять, яку ми носимо близько до серця.

Три романи, які ніхто не читає
Артурові тридцять три. У нього є робота, спортзал, нормальне життя — і три завершені романи, які ніхто не читає. Він не може отримати навіть рецензію на свої твори. Друзі обіцяють “глянути на вихідних”, видавництва мовчать, а світ вимагає не лише тексту, а й анотації, синопсису, авторської видимості та вміння не розсипатися після першої відмови. Це іронічна й точна повість про письменника, який вчиться не зраджувати себе, але й не ховати талант у папці “ЛІТЕРАТУРА”. Про мрію, ринок, любов, дружбу й дорослішання автора, який нарешті розуміє: текст сам до людей не дійде.

Той, що несе світло
"Той, що несе світло" — це новела про Арона Маркса, хлопчика, народженого в Салемі, що у штаті Массачусетс, у 1972 році. Після успішної кар’єри у Кремнієвій долині та створення першої приватної космічної компанії , Арон дізнається, що його наставник Деймон є його батьком, а також сином Бога-Творця. Арон усвідомлює свою місію як Антихриста — завершити гру, розпочату його батьком, маніпулюючи людством за допомогою технологій. Після поразки у політичній боротьбі з Таємним Орденом , він знаходить нову ідею для революції, що передбачає обрання політиків за допомогою штучного інтелекту. Він прагне стати "акушером" нового світу, тим, хто змінить його докорінно.