4.

Коли ми нарешті заспокоїли собак, то пішли до мене, і я ніяк не міг повірити, що Матвій справді хоче побачити мій дім. Ми були знайомі не так давно, але через собак я якось по-особливому до нього прив’язався.

Чи стане погана людина заводити собі таке миле створіння, як мальтипу?

Я затягнув Пса у ванну мити лапи, а потім зробив те саме з Лілою. До цього дня я жодного разу її не торкався і трохи завис від того, яке в неї м’яке хутро.

Вона іноді взагалі здавалася мені несправжньою через свої лялькові очі.

— Дякую, — сказав Матвій, беручи вихованку на руки.

Ліла обнюхала його й вивалила язика, демонструючи мініатюрні ікла.

— Нема за що.

Пес пошкріб мені ногу лапою, і я зрозумів, що він хоче їсти. Наступні п’ятнадцять хвилин ми обговорювали на кухні корми для собак і догляд за шерстю.

— Хочеш їсти? — спитав я, коли повисла пауза. — Якщо ти взагалі їси, звісно…

— Я їм, — запевнив мене Матвій, сидячи разом із Лілою за кухонним столом. — Як і всі люди. Дві руки, дві ноги, рот…

— Я не хочу образити, але видно, що ти стежиш за формою…

Він опустив очі на себе, ніби не знав, що там побачить. Чорний гольф облягав його, як друга шкіра, не залишаючи простору для уяви. І мені раптом захотілося дізнатися, яка в нього шкіра на дотик.

Напевно дуже ніжна, не те що в мене.

— Справді? — спитав він. — Але я не сиджу на дієтах.

Це прозвучало так природно, що я засміявся. Він і справді виглядав як модель. Якщо такого роздягнути — можна й серцевий напад отримати. У мене навіть долоні трохи спітніли. Хоча поводився він зовсім не як задавака. Не витирав об людей ноги, скоріше був дуже насторожений на початку нашого спілкування.

Тобто чудово усвідомлював, наскільки офігенно виглядає, але не робив із цього культу. Або дуже вправно прикидався — певно, щоб не лякати звичайних смертних.

— Я взагалі-то про жирок у себе на боках подумав.

— В одязі не видно. Може, покажеш? — його усмішка здалася мені страшенно дратівливою.

Матвій відпустив Лілу на підлогу, і вона радісно побігла атакувати Пса своєю увагою.

— Ти серйозно? — я стояв біля холодильника, почуваючись школярем, якого викликали до дошки з невивченим домашнім.

— Соромишся?

Ще б я не соромився, коли переді мною хлопець років на шість молодший і зовні схожий на ходячу десятку.

Матвій підійшов ближче й зазирнув мені в очі. Його пальці підчепили край светра і трохи задерли його вгору. Потім він опустив погляд, розглядаючи моє тіло своїми глибокими зеленими очима. Це було дуже дивно й хвилююче.

— Ти явно надто суворий до себе.

— Просто я працюю в офісі. А весь мій фітнес — це ранковий біг із Псом.

— Ненавиджу бігати, — відповів Матвій. — Я страшенно пітнію. Краще вже просто ходити.

Кінчиками пальців він провів по шкірі мого живота, і я здригнувся. Матвій підвів голову, і наші губи раптом опинилися надто близько.

Його запах заповнив мені легені.

— Ти…

— Хочеш мене трахнути? — прямо спитав він.

Чорт, це була неймовірно спокуслива пропозиція. І я дуже хотів. Але завжди спочатку думав, а вже потім щось робив.

— Це питання з підступом?

— Ні. Скоріше економія часу.

Цікаво, як часто він так «економив» і чому вибрав саме мене?

— Я дуже хочу тебе трахнути, чесно. Але мені здається, що в таких речах не варто поспішати.

— Чому? — спитав він. — Якщо ми обоє цього хочемо?

Матвій зовсім не сумнівався у моєму бажанні. Самовпевнено до біса, але я не міг його за це звинувачувати. Бо він мав рацію.

— Я не хочу трахати незнайомця. У мене зовсім недавно дуже хріново закінчилися стосунки, і я не хочу знову вляпатися в щось не те. Але ти мені дуже подобаєшся. Якщо ти не проти трохи зачекати, я був би радий продовжити наше знайомство.

Матвій не наполягав. Прибрав руки й поправив мій светр. Ми обоє були дорослими людьми, і чоловіки рідко страждають на цнотливість. Та й я раніше не страждав, але після Макса боявся знову помилитися.

— Добре. Я зрозумів. Тоді приготуй мені щось, — попросив Матвій.

— Так. Зараз.

Не думати про те, що я міг би зараз робити замість того, щоб чистити картоплю чи лити олію на пательню, було практично неможливо.

Може, я даремно все ускладнюю і варто було ризикнути?