2.

Втративши всіх старих друзів, я зіткнувся з новою проблемою — як завести нових?

Намагався реєструватися на сайтах знайомств, але не був готовий до нових стосунків. Все, що мені було потрібно, — це компанія для прогулянок із собакою і хоч якесь спілкування.

Натомість сипалися хіба що пропозиції швидкого одноразового сексу.

Зареєструватися в Догфренді мені порадила сусідка після того, як Пес мало не зализав до смерті її чихуахуа. У песика ледь очі не повилазили, коли мій Пес пройшовся своєю шорсткою ганчіркою замість язика по його мініатюрній головешці. Ще й гавкнути намагався.

Сусідка виявилася адекватною, хоча в перший момент я подумав, що вона зараз настукає мені парасолькою по пиці.

— Вам би вашого собаку соціалізувати, поки не пізно, — сказала вона, притискаючи до грудей руденьке «лисеня» з гострими вушками. Я не любив дрібні породи, але цей мені навіть трохи сподобався.

— Я б із радістю, але на собачому майданчику, де ми гуляємо, майже нікого немає.

Пес став для мене чимось більшим, ніж просто наслідком розриву. Ми потоваришували, і я перейнявся ним так само, як і він мною. Тому я б із радістю зробив його життя хоча б на десяту частину менш самотнім.

— А яка у вас порода, нагадайте?

Її звали чи Марина, чи Маша — я постійно забував. Вона мені подобалася тим, що ніколи не фліртувала з Максом. Напевно, здогадувалася, що двоє дорослих чоловіків навряд чи орендують квартиру удвох просто так.

— Бордоський дог. Йому всього шість місяців, тому він такий невихований.

Вона дістала телефон і почала щось швидко в ньому шукати.

— Ви на мене скаргу пишете? — ніяково пожартував я.

— Ні, шукаю кандидатів на собаче побачення, — відповіла Марина-Маша.

— І як? — я спробував зазирнути їй у екран. — Працює?

— Це Догфренд.

— Дог… що?

— Догфренд — застосунок, у якому собака може знайти товариша для прогулянок. Ну і ви самі можете з кимось познайомитися, якщо є бажання.

Бажання в мене не було.

Та й про такий застосунок я ніколи не чув, хоча працював у великій айті-компанії, що займалася 3D-моделюванням. Я настільки загруз у справах, що пропустив купу нового в сучасному світі. Навіть у собак уже є особисте життя.

Хоча, з іншого боку, це ж прикольно. Псу потрібне спілкування. То чому б не сходити на собаче побачення?

Марина-Маша продовжила:

— Тут можна сортувати за районами міста, ще можна вибрати розмір собаки — маленький, середній чи великий, хлопчик чи дівчинка. Позначаєте цілі, списуєтеся з власником і домовляєтеся про зустріч. Все просто.

Пес подивився на мене з надією. Мабуть, його вже дістав серіал «Друзі» та засохлі шматки піци у вигляді нічних ласощів. Я потроху почав розгрібати завали у своєму житті й зрозумів, що мені треба вилізти зі своєї мушлі.

— Є три хороші варіанти в нашому районі. Німець і двоє хасок.

— А є хтось менш активний?

— Завантажте застосунок і подивіться, — сказала вона й пішла до себе.

Я завалився в квартиру і відразу поліз у єпстор, щоб не забути. І хвилин за п’ять згадав, що Псу треба помити лапи.

Після миття ми зробили йому портфоліо для сайту на тлі шпалер у вітальні. Але якби все було так просто.

На заповнення анкети я витратив хвилин двадцять. Спочатку все здавалося елементарним: фото, вік, стать, забарвлення — хоча на фото ж видно? — прізвисько. Мені було трохи ніяково через те, що мого пса звуть Пес.

Характер. Характер?

Я подивився Псу у вічі.

— Ну і хто ти за знаком зодіаку?

Пес накрив морду великою лапою, ніби йому було за мене соромно.

— Напишу «привітний». Ти ж хочеш знайти друзів, а не всіх розлякати? Тому лизати когось, хто втричі менший за тебе, треба за згодою. Без згоди це вже має іншу назву, і я не хочу бути причетним до таких скандалів. Зрозумів?

Я ввів слово, і тут виявилося, що треба вказати щонайменше три характеристики.

— Може, ще написати «гавноїд»?

Пес утробно крякнув.

— Ну ти ж зжер те пуделяче лайно, хоча я благав тебе цього не робити? — він дивився на мене сумними очима. — Гаразд, «гавноїда» замінимо на «яйцелиза»... Теж не подобається? А що тоді писати?

Пес смикнув головою і підповз до моєї ноги.

— Це називається підлабузництво, — мокрий ніс ткнувся мені в шкарпетку. — Окей, умовив, трохи прибрешемо. Я теж колись брехав на сайтах знайомств, але не щодо сантиметрів, якщо ти розумієш, про що я. Напишемо, що ти «вихований» і «охайний». Але пообіцяй, що більше не жертимеш лайно, інакше вся легенда розвалиться.

Мені навіть здалося, що ми уклали угоду і Пес дав слово.

Далі — ім’я власника, вік, зріст, вага та найважливіше — статус «холостий». Це я заповнив без проблем. Про себе відповідати було простіше, ніж про характер власного собаки.

Але на цьому мої випробування не закінчилися. Щойно я зареєстрував і підтвердив анкету, як потрапив у справжнє собаче пекло. Мого пса почали лайкати якісь незрозумілі сучки. Самки пуделів та інші кучеряві створіння з вологими очима.

Я показував їхні фото Псу, але той особливого захвату не виявляв. Молодий ще, недосвідчений. От був би йому рік чи, ще краще, два — носом би вже не крутив.

— Нам потрібні активні друзі! — сказав я сам собі. — До дам ще дійдемо.

Я гортав до безкінечності. Ставив і знімав фільтри, поки не здогадався додатково вказати регіон, місто й район. Собак поменшало, зате проблем побільшало.

І як тепер із дюжини анкет вибрати ту саму?