Новий сусід і розпад компанії

За якийсь час, коли алкоголь уже добре вдарив хлопцям у голову, Хобі, Джина та Техьона капітально потягнуло на активні дії. Хосок підключився до портативної колонки й увімкнув якийсь важкий, качаючий хіп-хоп біт. Намджун одразу ж гордо зауважив, що це трек Юнгі. Музика була справді неймовірною - глибокі баси буквально вібрували в підлозі. Хлопці влаштували посеред вітальні справжній танцювальний батл. Техьон, звісно, навіть не намагався видати професійні па, він просто кривлявся, стрибав і робив усе, щоб розсмішити компанію, тоді як Хобі викладався на повну, демонструючи нереальну пластику.

Коли всі нарешті вимоталися, Джин трохи прикрутив звук, і хлопці безсило попадали на диван і крісла.

- Хобі, ти просто бісова танцювальна машина, у мене аж в очах зарябіло, - важко дихаючи, прохрипів Техьон, витираючи піт із лоба.

- А ти - машина для генерації сорому, - зареготав Хобі, закидаючи голову назад.

Раптом у двері знову постукали. Усі здивовано перезирнулися.

- Ми що, ще когось чекаємо? - Намджун здивовано підняв брови.

- Та ні, поняття не маю, кого там принесла нечиста, - знизав плечима Джин.

- Я відчиню, - Техьон підхопився з підлоги й почимчикував до коридору.

Подивившись у вічко, він побачив молодого незнайомого хлопця. Той був досить міцної статури, з виразними мускулистими стегнами, які підкреслювали широкі шорти, та в простій чорній футболці. «Напевно, новий сусід прийшов жалітися на музику», - промайнуло в голові Техьона, і він повернув клямку замка.

Двері відчинилися. Хлопець навпроти трохи зніяковів, подивився на Техьона й, ніяково почухавши потилицю, запитав:

- Вибачте... Ви вмієте фарбувати волосся?

У Техьона відняло мову. Він стояв із роззявленим ротом, переводячи погляд із обличчя хлопця на своє ліве зап'ястя. Прямо в цей момент чорні літери на його шкірі почали стрімко наливатися розплавленим золотом.

- Та ну... Блять, та не може бути! - нарешті видавив із себе Техьон і раптом легенько стукнув хлопця в плече. - Чувак, я чекав на тебе в перукарні щодня протягом року. А ти приперся до мене додому?!

- Оу... Вибач, якби я знав, - хлопець миттєво розплився в неймовірно милій, схожій на кролячу, посмішці й протягнув руку. - Я Чонгук.

- Техьон, - він потиснув його долоню й одним різким рухом затягнув хлопця всередину квартири. - Раз уже прийшов - заходь, відзначатимемо.

Коли Техьон повернувся до вітальні, ведучи за собою незнайомця, його очі світилися так, наче він виграв мільйон доларів. І справа була точно не в пиві. Він тримав Чонгука за руку настільки міцно, наче боявся, що той розчиниться в повітрі.

- Привіт усім, - Чонгук ніяково вклонився, трохи нітячись під прицілом чотирьох пар здивованих очей.

- Народ, ви зараз впадете, - закричав Техьон на всю квартиру. - Я знайшов свого соулмейта. Дивіться. - він гордо виставив уперед руку із золотим написом.

- Ну взагалі-то, це я тебе знайшов, бо мені потрібно пофарбуватись, - тихо вставив Чонгук, але руку Техьона не випустив, а навпаки - стиснув ще міцніше.

- Ой, та яка різниця, не прискіпуйся до деталей, - Техьон потягнув його за собою й посадив на своє місце біля столу. - Сідай давай.

Компанія вибухнула привітаннями та криками захвату. І тільки Юнгі з цим новим хлопцем Чонгуком дивилися одне на одного з таким виразом обличчя, наче побачили привидів.

- Я, звісно, дико радий за тебе, Тете, - подав голос Джин, з цікавістю розглядаючи гостя. - Але, може, ти нас нарешті познайомиш із цим красунчиком?

- А, точно, вибачте, я розгубився, - Техьон дурнувато посміхнувся.

- Давайте я сам, — Чонгук узяв ініціативу в свої руки. - Я Чонгук. Ваш новий сусід знизу. Переїхав буквально кілька днів тому. Вибачте, що без запрошення, просто... ну, ви зрозуміли.

- Дуже приємно, Чонгук-і. Я Джин, старший брат цього дурника, - кивнув хьон.

- А я Намджун, хлопець брата цього дурника, - засміявся Джун, притискаючи Джина до себе.

- Ей. Ви що, змовилися проти мене?! - обурився Техьон, збираючись підхопитися, але я вчасно смикнув його за край футболки, змушуючи сісти назад.

- Те, заспокойся, - тихо сказав я, а потім повернувся до гостя. - Я Чімін. Найкращий друг цього... потерпілого.

- А я Хобі, головний заводила і генератор хаосу в цій компанії, - Хосок посміхнувся на всі свої тридцять два зуби.

Після того як усі назвали свої імена, погляди компанії автоматично перемістилися на Юнгі. Він єдиний сидів мовчки, не беручи участі в загальних веселощах.

- Привіт, Гук-і, - раптом тихо вимовив Юнгі, і на його обличчі з'явилася дивно тепла, абсолютно нетипова для його нинішнього стану посмішка.

- Юнгі-я?! Блять, ну чому я постійно натикаюся на тебе в найнесподіваніших місцях? - Чонгук не витримав і голосно зареготав. - Ти що, реально стежиш за мною?

- Е-е... Ви що, знайомі? - Джун мало не випустив стакан, переводячи погляд з одного на іншого.

- Більш ніж, - коротко відрізав Юнгі, знову опускаючи очі на свої пальці.

- Та звідки взагалі? - втрутився заінтригований Хобі.

- Ну, ми взагалі-то жили в одному будинку вісімнадцять років, - Чонгук зручно вмостився в позу лотоса.

- І що це означає? Ви колишні сусіди? - Техьон, як завжди в таких емоційних ситуаціях, почав жорстко тупити.

- Ми брати, - спокійно протягнув Юнгі.

- Що-о-о?! - Хобі мало не підскочив у кріслі. - І якого хуя ми про це нічого не знали?! Юнгі, ти придурок?

- Та тому що нас розділили відразу після мого вісімнадцятиріччя. Наші батьки розлучилися. Я залишився з батьком, а Гук поїхав з матір'ю в інше місто, - Юнгі втомлено зітхнув, і в його голосі знову прорізалися ті важкі нотки, з якими він сидів на вулиці. - Ми майже не спілкувалися останні роки.

Джин одразу ж переключився на Чонгука, засипаючи його питаннями про переїзд, а Джун і Хобі взялися капітально тероризувати Юнгі на тему «чому ти приховував від нас брата». Ми з Техьоном сиділи трохи осторонь. Точніше, Техьон намагався пошепки спілкуватися з Чонгуком, а я просто рахував тріщини на склянці.

- Слухайте, це ж виходить якийсь сюрреалізм, - раптом голосно резюмував Джин, обвівши кімнату поглядом. - Виходить, абсолютно кожен із нас сьогодні сидить тут зі своїм соулмейтом?-

- Чому це кожен? Не всі, - заперечив Хобі, тицьнувши пальцем у бік дивана. - Наш кухонний бунтар Юнгі ще в активному пошуку. Його доля десь блукає.

Юнгі повільно, наче йому це давалося з величезними зусиллями, підняв голову. Його погляд - важкий, повний якогось відчайдушного жалю та німого благання - зупинився прямо на мені.

- Взагалі-то... Ні, - Юнгі заліз пальцями під широкий чорний напульсник на правому зап'ясті й одним рухом стягнув його. - Я теж сьогодні зустрів.

Він повернув руку внутрішнім боком до світла. На його блідій шкірі яскравим, бездоганним золотом палали акуратні літери: «Ти в порядку?».

- Щооо? - Хобі ледь не випав із крісла, підскакуючи до нього. - Юнгі, та коли ти встиг?! Ти ж усього двадцять хвилин на вулиці сидів.

- Тоді, коли ви послали по мене Чіміна, - тихо, не зводячи з мене очей, промовив Юнгі.

Він дивився так винувато, наче чекав, що я зараз кину в нього пляшкою. Я не витримав цього тиску й різко опустив голову, ховаючи обличчя в пасмах волосся.

- Так це що... Ви з Мін-і... Ви соулмейти?! - Техьон закричав так, що в мене заклало вуха, і почав запекло трясти мене за плече.

- Виходить, що так, - тихо відповів Юнгі.