Передчуття галасливого вечора

На вулиці дихалося приємною вечірньою прохолодою. Легкий теплий вітерець приємно освіжав обличчя після задушливого приміщення. Навколо мерехтіли неонові вивіски магазинів, а жовте світло ліхтарів лягало на асфальт довгими смугами. Дорогою Техьон без упину й дуже емоційно розказував, як минув його день. Можна було б подумати, що він фанатіє від своєї роботи, але це не зовсім так. Він влаштувався туди лише з однієї причини: цей романтик свято вірив, що зустріне свого соулмейта саме в кріслі перукарні. А все через його напис, який голосив: «Вибачте, ви вмієте фарбувати волосся?». Судячи з того, що напис усе ще залишався блякло-чорним, доля десь затримувалася.

Ми вирішили, що питимемо у Техьона. Оскільки моя квартира була ближче до кав'ярні, ми спочатку заскочили до мене, щоб я швидко змив із себе робочий день у душі й переодягнувся у вільні джинси та футболку. Потім ми рушили до нього, прихопивши в цілодобовому маркеті кілька паків холодного пива.

- О-о, мабуть, не я один сьогодні вирішив скликати консиліум, - щойно ми переступили поріг квартири, з кухні виглянув старший брат Техьона - Джин-хьон. На ньому був кухонний фартух, а в руках він тримав лопатку. - Привіт, Чімін-і.

- Привіт, хьон, - я посміхнувся, пройшов на кухню й поставив важкий пакет із напоями на стіл.

- Опа, а хто ще прийде? - Техьон зацікавлено вигнув брову й умостився на стілець. Я сів поруч.

- Мають підтягнутися Джун-і та Хобі, —-Джин повернувся до плити, де щось шкварчало, і почав спритно розкладати закуски.

Коли хьон вимовляв або чув ім'я Намджуна, його обличчя миттєво розпливалося в такій широкій посмішці, що за неї ставало аж ніяково. Вони були соулмейтами й зустрічалися вже пів року. Справжня ванільна ідилія.

- Наче ще якогось друга обіцяли з собою взяти, - додав Джин, помішуючи щось у мисці.

- Оу, якщо будуть хлопці, то нудно точно не буде, - я щиро зрадів. Ми не так часто збиралися всі разом через вічну зайнятість.

- А що за друг? - Техьон підібгав під себе одну ногу й уже потягнувся до пакета, дістаючи першу пляшку.

- Я з ним особисто не знайомий. З того, що Джун розповідав, хлопець начебто непоганий, але характер - повний пиздець, часом просто нестерпний, - Джин поставив на стіл три величезні тарілки з начос, грінками та крильцями й сів навпроти нас.

Раптом у коридорі гучно пролунав дзвінок. Джин схаменувся й ледь не підстрибуючи помчав відчиняти. За хвилину з передпокою донеслися знайомі веселі голоси, і мені мимоволі передався цей піднесений настрій. Першим на кухню залетів Хобі - як завжди, наче згусток чистої енергії, а за ним спокійно зайшов Намджун, міцно обіймаючи Джина за талію.

- Приві-і-іт, - Хосок активно замахав руками, просякнутий позитивом. - Нарешті ми здибалися. Сьогодні точно накидаємось, - він по черзі згріб нас із Техоном в обійми.

- Хлопці, привіт, - Намджун усміхнувся, продемонструвавши свої фірмові ямочки на щоках, відпустив Джина й сів на вільне місце.

- Привіт, хьон, - я кивнув, і мій погляд одразу впав на величезний крафтовий пакунок у руках Намджуна. - Ого, я бачу, сьогодні планується не просто п'янка, а масштабне знищення печінки.

- Нам усе одно нічого втрачати, Мін-і, завтра у всіх вихідний, - Техьон по-своєму закинув руку мені на шию.

- А де ваш нестерпний друг? - Джин, посміхаючись, склав руки на грудях і сперся стегнами на кухонну тумбу.

- Ой, дорогою сюди він капітально посварився з батьком по телефону, - Хосок зітхнув і розвів руками. - Там вічні тертя. Коротше, він зараз на вулиці, стоїть біля під'їзду, випалює третю сигарету поспіль і заспокоює нерви.

- Слухайте, мені абсолютно поєбати, в настрої він чи ні. Кличте його сюди, бо я зараз почну пити без нього, і мені не буде соромно, - Джин рішуче підхопив дві тарілки із закусками й попрямував у вітальню. Джун слухняно взяв решту речей і пішов слідом.

Я вже підвівся, збираючись іти за ними, як раптом Техьон міцно вхопив мене за зап'ястя.

- Чімін-і, - він зазирнув мені в очі своїм фірмовим поглядом кота зі Шрека. - А сходи, будь ласка, поклич його?

- Що? А чому я? - я щиро обурився. Мені не важко, але якого біса? - Я його в очі ніколи не бачив, навіть не знаю, як він виглядає!

- Хобі обіцяв показати мені новий хореографічний шматок, який він готує на конкурс, - Техьон перевів благальний погляд на Хосока. - Якщо ми зараз вип'ємо, він розліниться, і я знову нічого не побачу. Ну хьо-о-он.

- Тц, я сподівався, що ти забудеш, - важко зітхнув Хобі, але все ж повернувся до мене. - Чімін-і, виручи, будь ласка. Сходи, якщо не важко, бо це дитя від мене не від'їбеться до ранку, - він ткнув пальцем у Техьона й голосно засміявся.

- Хто тут ще дитина, - Техьон жартома вліпив Хосоку кулаком у плече.

- Гаразд, умовили, зараз притягну вашого бунтаря, - я підвівся й покрокував до виходу.

- Тільки обережно. У нього попелясте волосся. І будь із ним акуратнішим, він зараз на взводі й може різко відповісти, - донісся з кухні застережливий голос Хобі.