"Токсік Фм"

Гординя

Біжу по сходах.

— Чорт, ЧОРТ. Тільки не спізнитись. Прошу. Прошу.

Зараз дізнаюсь, як швидко отримаю свою тисячу лайків. І коли можна продавати мільйонні тиражі. Смикаю ручку дверей.

— Шо за?

А студія запису ефіру — в рожевому тумані. За столом гості для запису подкасту. Красивий чоловік у костюмі кольору темної фуксії та рожевій сорочці. І далі жінка з брошкою прапорця України у білій сукні. І на столі — волохатий триколірний кіт біля великої червоної кнопки. Встигла до початку запису.

— Вітаю, любі друзі. Рада всіх бачити.

— Слава Україні.

Машинально відповіла:

— Героям слава. Мабуть, почнем. Пару секунд.

І побігла, прочинила вікно — бо цей рожевий туман... Просто всюди.

Сідаю та вдягаю навушники.

— Вітаю, слухачі радіохвилі «Токсік Фм». Рада повідомити: я сьогодні не одна в студії, а з гостями — двома найбільш відомими для мене платформами для читання. Будемо рахувати. А в студії у нас Бу...

Лампочка замість білого окрасилась у червоний. Це тривало всього секунду. А потім на мене впала книга «Правила платформи».

— Ау. Ау. — і вже злісно: — Ауч. Кицю! Навіщо книжку кидати?

Відкрила, а там: «Прохання не згадувати платформи».

— Думаєш, я не викручусь? — Подивилась на кота, що сидів біля кнопки, та повернулась до гостя.

— Отже, наскільки я пам'ятаю, ви... — Натаніель, мила.

— Тобто Нет. Добре. А ви, пані...

Знову кімната залилась червоним світлом. Закотила очі. Бо звук заглушився, проте я почула. Лампочка знову стала звичайна.

— ...Пані Подвійний Листочок з Прапорцем. — Казала я спокійно, а сама швидко глянула на кицю, що штовхала тепер кнопку до краю столу.

— Отже, Нет, давайте почнемо з вас — ви комерційна платформа. Так? — Так, сонечко. Саме так.

Я трохи сильніше вирівняла голову від відрази, ніж очікувала. Добре, лице втримала.

— Де можна знайти інформацію про вас?— Все ще люб'язно.

— На нашому сайті.

— А де ще? Гаразд, я сама знайду, секунду... Стоп. А де в Тредзі ваша сторінка?

— Нема, солоденька.— І посміхається.

Подивилась на хлопця прямо в очі — як хочеться... Опустила очі та побачила книжку правила сайту. І знаю, що це пропагування вбивства. Видихнула. Випила води. А цей досі посміхається. Дивлюсь у телефоні на пошук.

— А TikTok у вас є? О, декілька сторінок, бачу, ось одна найбільша — 25 тисяч, а переглядів на відео, опублікованому добу назад... У вас? Тисяча? Це як? — Не розуміючи нічого, дивлюсь на рожевий костюм Нета.

— Ти ж комерційна платформа... Стоп.

Шукаю далі й знаходжу особисту сторінку пані Подвійний Листочок. А де сторінка платформи? Тяжко зітхаю.

Дивлюсь на гостей. Запускаю головні сторінки їхніх платформ.

Подвійний Листочок. П'ять років. Військова проза. Популярне за місяць. Клац. А співвідношення перегляду до лайків? На 16 переглядів припадає один лайк? Тобто якщо я захочу умовну тисячу лайків, треба щоб було 16 тисяч переглядів... Я на таку кількість людей не заявлю про себе! Я хочу лише писати!

Перемикаюсь на сайт Нета. 120 тисяч проти 730 лайків — це один лайк на 164 перегляди. Ой, не дивно, що в мене до нього відраза. Мені це не подобається. Як мені тоді стати відомою?

Клацаю далі — ось ще одна комерційна платформа. Книжкові тони? А не пів тону? 36 переглядів і один лайк.

— Пані Подвійний Листочок, а ваша платформа чому в режимі альфа-тесту? — А вона мовчить. Не може бути все так... — Навіть така, як я... Не вірю, що все так хм... погано.

Лізу знову шукати... Зарубіжна комерційна платформа. Дивлюсь на їх цифри — на тисячу лайків мені треба зацікавити 13 тисяч людей...

Пару раз кліпнула очима.

Сміхуйочка про родину та ЦНАП не підходить. Навіть на онл–

Знову кімнату залило червоним світлом.

— Знаю-знаю, реклама сайтів... Поганого контенту. Чорт — це виходить, що на славу краще не розраховувати? Чи що?

Пару секунд дивилась у стіну.

— Всім бувайте, подкасту не буде. Треба себе промоутити... Я пішла. І вам всім раджу.

Гості почали розходитись. Нет підійшов та взяв мою руку й поцілував на прощання. Після його виходу зі студії перевірила, чи не пофарбувалась рука.

Отже, висновок, шановні. Щоб лежати та дивитись на свою тисячу лайків — треба зацікавити хоча б сорок тисяч людей. А для цього треба давати активу платформі. У вигляді лайків та коментарів.

Читай. Пиши. Поширюй.

Гніву пережити вам ще один день.

Ps. Після прильоту неподалік, закинула Це в ші на редагування. Тож вибачайте, якщо щось не логічно. На вичитку сил нема.