Молодий талановитий електроний автор

АЛАРМ, в тексті багато матюків!

За своє довге життя я деякий час встиг повчити молодих авторів писати книжки (це було давно, і російською, тому не треба питати: "Бля, чувак, як ти міг це робити, якщо в тебе стільки помилок?!?"), отримував за це гроші і вважав професією. Потім вигорів к хрінам і став психологом...

То була передмова, а далі - старий текст про те, як я вчив ШІ писати художні тексти (спойлер: ну нафіг). Скопіював з власного ФБ, інджойте, пані, панове та небінарні персони!

Прочитав десь, що в топі їбліту в самвидаві до третини текстів, що написані ШІ (посилання на першоджерело не надам). У минулому я був комерційним письменником, тож мені стало цікаво.

Насправді, якщо не ловити кайфу від, власне, процесу написання, а мати інші цілі, ідея скористатися ШІ як літературним афроукраїнцем виглядає привабливо: ти йому кажеш, що хочеш, він тобі пише.

Угу. Хуй там плавав.

Я вирішив потренуватися на фанфіках. Спершу довелося прописати план. Донести до ШІ основну ідею і лінію партії. Оформити в таблицю: що відбувається між героями, що паралельно відбувається з кожним з них окремо, що відбувається у суспільстві. Потім окремо описати логіку кожного персонажа, його травми, світогляд. Нагадую, то фанфік, і мені не довелося прописувати світ і зовнішність. Потім я зробила фабулу. Потім - сюжетний план.

І такий: ну, давай, пиши першу сцену (розписую подробно). Всівся зручно, відкрив сідр, думаю, зара почитаю.

Він видав сторінку того, що можна назвати "блядський верлібр". Все в стовпчик.

Ні, кажу, так не піде. Розвертаємо кожне речення. Сцена на 10 тис знаків без пробілів, довжина речення така, довжина абзацу сяка.

Він вигоняє мені 10 тисяч рефлексії та описів. Я згадав, як вчив молодих письменників, і кажу: любий, показуй, а не розказуй. Роби ось так. І ось так. Тіло, дія, звуки, запахи. І діалог!

Зробив. Дивлюсь на діалог типу: "Допоможи мені зрозуміти..." - "Хочеш, я зроблю для тебе презентацію? Хочеш?"

Тут я зрозумів, що навіть електронний письменник намагається писати персонажей за своєю подобою і спирається на власний досвід.

Ні, кажу. Ось про це говорять. Ось такі мовні характеристики. І такі. І така мова тіла. Зрозумів?

Зрозумів. Тепер я отримав філософський діалог на 10 килознаків. Тут мене осяяло, я закинув у чат власні фанфіки. Кажу, прочитай. Прочитав. Тепер зведи в єдину інструкцію все, що я тобі казав про стиль. Зробив. Тепер, кажу, молодий талановитий електронний автор, пиши, спираючись на інструкцію, план, таблицю та інші збережені файли проекту в моєму стилі.

Зробив. Гладесенький текст, на другому абзаці захитує і засинаєш. Довелося прописувати окремо ритм прозаїчної строфи.

Ну, ви зрозуміли. Ще година єблі з чатом, і я отримав першу сцену, яку можно читати. Але, звичайно, її треба редагувати, бо місцями вин робить класичні помилки, як-от, у темряві персонаж розрізняє кольори. І інколи забуває, скільки в людини рук.

Висновок: щоб зробити ШІ-текст, який будуть читати, потрібно знати теорію літератури, мати практичні навички, терпіння, а також час, бажання і натхнення. Тобто, нормальний ШІ-текст може зробити тільки людина, яка вміє писати книги. Ну нафіг. Я краще ручками)))