Місяць гордості людей з інвалідністю

Трошки пізно, втім це буде продовжуватися місяць, тому почати в першому тижні місяця це не так погано. Цей місяць відзначають вже 36 років (з 26 липня 1990) і за допомогою ного порушують стигму стосовно людей з інвалідністю. Під терміном "людина з інвалідністю" мається на увазі фізична, нейровідмінність і когнітивні розлади, невидимі (такі як дислексія) і недіагностовані, ментальна (психіатрична) інвалідність і під кінець сенсорна інвалідність (такі як зір і слух).

Чи ви знаєте твори, де описується досвід персонажів з інвалідністю? Чи ви пишете твори, де існують персонажі з інвалідністю? Чи ви взагалі знали про цей місяць, бо навіть в мене на роботі про цей місяць не знали.

Якщо ви не проти то я почну. З усіх персонажів, які мають інвалідність, я можу згадати одного з НВВ Ольги Войтенко. Наскільки пам'ятаю, його звали Тихий, бо в нього був РАС. Чесно кажучи, я, коли читав про ного, не міг емпанувати повністю, бо він був описаний не від лиця самого персонажа, а від лиця оточуючих, через що здавався диваком. Це досить сильно відтягувало від нього, бо не тільки він був описаний, як дивак, з нього зробили стереотип про "білвого хлопчика, який вміє грати на музичних інструментах"... якби любив потяги то мене б виносили санітари. Втім по тому, як він розмовляв, я йому емпанував більше за головних героїв.

А якщо казати за своїх власних, то можу згадати Порі, про якого був минулий блог, і його сетру. Звичайно історії, де вони є, поки немає і ви не можете добре зрозуміти про що я кажу, втім, повірте, я старався, як міг. В моментах, де показується його POV (як протиставлення POV Каеде) досить сильно помітно стрибок у дивакуватості, бо замість різкого переходу в уявний Всесвіт, де все нагадує про певні події, які будуть спойлером, в нього – весь опис має подібні стрибки до його власної голови, де він, хоча і може сформувати певні питання самостійно, йому треба допомога з "різних відділків".

І згадуючи Порі, не можу не згадати, про його сестру, яка, має ситуацію набагато гіршу, бо вона навіть у вісім років, поводить себе, як дитина в чотири, втім дуже тиха і беземоційна, через що всі її рідні намагаються допомогти і це виходить до певного ступеню. Я, як автор який знає про персонжів набагато більше, не можу її перетворити в майстра фізики і також не можу її перетворити в "саму звичайну персону, яку ви тільки бачили", втім це тільки показує ліміти, до яких спроможен кожен з нас.

Не всі можуть бути такими крутими, як "син Наталі з п'ятого дому", і в кожного інвалідність тільки забирає максимум, до якого вони могли дійти в певний час. І за це їм завдають жорстокості чи зовсім не розуміють їх потреб, особливо через ейблізм, який протікає не тільки в нашому суспільстві. І навіть якщо я один маленький, який писати не може через декілька можливих ментальних проблем, якщо я буду казати людям про цей місяць, вони будуть знати, що в деяких не все життя крутиться навколо проблем. Вони хочуть, щоб їх сприймали в першу чергу, як людей в яких є потреби, бажання і особистість, а вже потім як людей з інвалідністю.

Всім піс, я пігнав далі писати