Кипить мозок або 5-ти хвилинка

Я похникаю 5 хвилин

Як же тяжко писати історію, коли треба атмосферу, яка після прочитання фіналу. Буде викликати не посмішку, а рвотні рефлекси.

Щоб на початку історії це виглядало мило та турботливо, а дізнавшись фінал. Як з "Шостим чуттям" Ти сидів з відкритою пащекою. Та бажанням взяти таз. І тяжко дихав від усвідомлення.

Або я пишу про вампірів

І якщо перша частина твору має виглядати, буквально, як мрія будь кого з нас. Здорове тіло, можливість вимикати почуття і не лише ментальні, а і фізичні... Дозвіл на вбивство, бо ми вже мерці.

І десь тут... Не тюди і не сюди... ще самостійна подорож гг до самостійності. Можете назвати шляхом до себе.

То друга вже має викликати питання.

А фінал знищити, просто все світло, що бачив читач в історії.

Народ, це каюк...Атвічаю. Квас не допомагає.

Тому прошу, вас залишати коментарі під кожний розділ, що ви читаєте. Бо бажання закинути історію на фіг, надто спокусливо виглядає.

Читайте, коментарі лишайте... І пишіть.

Рекомендую, посміятись, твір нижче. (не мій)