Гра в маніпуляцію

Pov's або точка зору

Тепер коли я впевнилась, що мене не читають, за допомогою крінж-поста. Можна свої думки писати.

Далі лише моя думка, а не інструкція. Я НЕ ВЧУ НІКОГО, ЯК ВАМ ПИСАТИ!

***

Чому ми забули чи не навчились писати нормальні точки зору? Чому я постійно бачу погано прописані такі речі?

Чому я постійно бачу, як в творах Один персонаж читає дії іншого, з однозначним прочитанням? Нахіба!? Як мені потім когось шиперити, якщо всі однозначно закохані, але не можуть поговорити?

Ось моя полуничка стоїть біля стола та збирає сумку. Підходжу до її спини, беру пасмо волосся. Руде, м'яке, хвилясте та манить аромаоксамитом шампуню З полуницею. Цілую це пасмо в руках. Моя мрія насолоджується моїм захопленням застигнувши. Проводжу рукою по її стану до талії. Та невагомним пестячим рухом перевожу руку На її живіт.
—побачимось вдома, моє любове.
Тікаю, щоб не засоромлювати її.

Тут я не описувала емоції жінки, лише її дію. Застигання. І лише одну, яку можна по різному трактувати. Все інше ненадійний закоханий вишребок. Його поетичні тягомотні, романтичні, довгі думки (речення). Бо мені треба було підкреслити його почуття через думки. І дати не однозначні дії. Та змусити вас відчути його "кохання" до жінки. А на це завжди треба час. Тому додала описів.

Збираю сумку. Телефон, ключи, навушники. Хтось підходить ззаду. Напрягаюсь та застигаю. Він бере моє волосся та нюхає.

Як звір...

Поможіть. Хто-небуть.

Волосся піднімається вище, чую звук цілунку. Рука по хребту вниз до талії, потім на живіт. Шепотить на вухо лякаючи тихо.

—побачимось вдома, моє любове.

Одинока сльоза котиться під звук його кроків від мене.

А тут навпаки, ріжу речення. Даючи під емоції буквально слово "лякаюче". Все інше це дії та форматування. Одне речення, фактично, одна дія чи думка. Коли в мудака акцент йде на довгі описуючі речення.

І тому мене кумарить читати твори де два чи більше повів. Бо не підкреслити, що дійсно по різному ситуація виглядає.

Висновків не буде.

Приємної творчості та мільйонів прочитань.