Авторська ремарка до "Рожевого ножа"

«Він виставив внутрішній таймер на сорок хвилин. Головне — тримати обличчя, рахувати кроки й не дивитися на те, як Зен знову крутить у пальцях зарядку від телефона. Зен — це хаос, який не вписується в жодну мою формулу. Але коли його пальці торкаються моєї шиї, мій внутрішній метроном уперше за добу вирівнює ритм...»

Привіт, ком'юніті!

Чи бувало у вас відчуття, що коли ви читаєте про романтичні стосунки, герої діють за якимись заздалегідь прописаними соціальними скриптами, які у реальному житті просто не з усіма працюють? Особливо, якщо ваш мозок сприймає цей світ трохи інакше. Якщо шум у кав’ярні викликає у вас бажання зникнути, а фокус на улюбленій справі стирає поняття часу.

Якщо ви втомилися від поверхневої романтики та шукаєте реалістичну репрезентацію РАС (аутичного спектра) та РДУГ, у мене для вас є дещо особливе.

Текст, в якому нейровідмінні люди говорять так як вони говорять — інколи лаконічно, інколи з до болю довгим овершерінгом. Де відчуття не завжди мають назву, події розвиваються стрибками, самопізнання не завжди приємне. Але врешті решт стає зрозуміло що світ і себе стає значно легше сприйняти, якщо поруч хтось — хто приймає тебе.

Текст, в якому академічні реалії прописані поглядом зсередини, а читач паралельно із еротичними сигналами отримує дрібку просвітницької інформації та вивчає нові слова.

Якщо вас не відштовхує такий вайб — долучайтесь до читання "Рожевого ножа" та переживайте з Рівом та Зеном найяскравіші події становлення особистості.