Розділ 5.

4

11.06.26

Знаєш, є безліч речей, які нагадують мені тебе: м'який дощ рано-вранці, коли є час довго полежати у чистому ліжку; обійми без слів, в тиші; вуличне освітлення в темну ніч; аромат жасминових пелюсток перед тим, як залити окропом; почуття спокою, коли ти ще не спиш, але думки вже стають лінивими, а в тілі відчувається приємна важкість... Я так ціную тебе.


02:23 на годиннику. Запах сирості повільно наповнює мої легені й крижане повітря пробивається крізь шкіру. Відчинене навстіж вікно, звуки машин. Я не відчуваю, що я вдома. Моя домівка пахне тобою.

Рукава надійно взяли в прихисток мої руки. Долоні німіють... Невже я досі мерзну? Ось так просто мої духовні сили руйнують бар'єр, збудований для захисту власного глузду. Чи варто було довіряти тим дивним чарівницям?

Якби у мене був вибір змінити все, чи з'явилась би ти знову? Чому саме цієї нічної пори ти залишила в мені лише спогади наших прожитих днів?

уявлення про безкінечність щастя.

Ти обернулась шумним й болючим штормом в моєму серці, темно-сірими грозовими хмарами, блискавками, що миготять посеред океану. Це ніколи не полишало мене у снах.

Звук когось поруч, миготіння в очах ─ дратує, цей образ...Чи ти це?

11.04

─ Я живу як бажаю, ні про що не жаліючи, - її голос розрізав тишу.

─ Якщо думаєш, що спроможна розділити якусь частинку свого життя на двох, - різкий видих, - не запевняй себе й другого, наче здатна на щось серйозне.

─ Але в цьому ж суть, ми знаходимо й втрачаємо, та з нуля починаємо, - повітря вмить стало важчим.

─ Якщо не готова по-справжньому віддавати, отримувати, або все разом, не бентеж мій вільний час, - цей саркастичний сміх ще більше роздратовує.

─ Ей, ми ще зустрінемось.

─ Сподіваюсь, цього ніколи не станеться.

29.11

Очі зосередились на людині попереду, чи була це жива істота, чи всього лиш уява?

─ Я б востаннє обійняла тебе, перед тим, як осінь сховала би тебе в своєму мокрому плащі, оздобленим листям.

Останній подих й зображення тебе в моїх очах. Настав кінець вічному болю, я не змогла знищити тебе, але й обійняти коштувало моєї дорогої гордості.