5.

Ненсі не сильно хотів снідати, навіть попри те, що його вечерею вчора було вино. Але й ображати Філлера не хотілося, тому він пішов освіжитися. Почистити зуби потребувало найбільше, тож Ненсі, не знайшовши невикористаної зубної щітки, зробив це пальцем і добряче прополоскав рот. Труси забруднилися в змазці, яка плямою розтеклася на дупі, і це було щонайменше принизливо. Через це Ненсі щосили розтер себе мочалкою — так, ніби планував шкіру зняти, та й одягати білизну потім на себе не планував. Сховав у кишеню халата.

Коли Ненсі вирушив шукати кухню, виявилося, що у Філлера бісовськи величезний будинок — світлий, просторий, але якийсь некомфортний для користування, із мінімальною кількістю меблів та вифарбуваними в яєчно-біле порожніми стінами. За будинком у внутрішньому дворику був басейн, і Ненсі чомусь уявилося, як якийсь чепурний омега з кубиками пресу хизується перед Філлером у плавках.

І, швидше за все, колишній наречений Філлера був саме таким, із заздрістю подумав Ненсі.

— Сідай, — запросив Філлер.

— Я…

— Сідай. Випий апельсинового соку, я зробив свіжий.

— Добре.

Якийсь час вони мовчки їли. І Ненсі крадькома розглядав Філлера: як той тягнеться за тостом своїми могутніми руками, а одяг бугриться на його плечах. На ньому красувалася біла сорочка з розстебнутим коміром і вільні домашні штани. Надворі хоч і світило сонце, було не так уже й тепло, але Філлер, здавалося, цього не помічав.

А Ненсі чим довше дивився на нього, тим усе сильніше відчував, що цей альфа його приваблює.

— У вас гарний будинок, — зауважив Ненсі не без заминки. Йому й справді так здавалося — гарний, але не повний. Бракувало в ньому душі.

— Дякую, але краще кажи «ти». Розкажи мені про себе, Ненсі?

Ненсі його проігнорував.

— Ви ж читали моє резюме. Там усе є — коледж, робота…

— А що на особистому фронті?

— Нічого, — відмахнувся Ненсі. — Але ви це й так зрозуміли, правда?

— Тоді чому ти не хочеш дати мені шанс? — Філлер дивився йому в очі, і Ненсі не розумів, про який шанс ідеться.

— У сенсі трахнутися з вами? Я в цьому не супер, чесно. Незграбний і таке інше… та й соромно.

— Я говорив не про секс, хоча він мене теж цікавить. Але всього потроху. Можна для початку й на побачення сходити.

Ненсі глибоко зітхнув і зрозумів, що Філлер теж добряче збуджений. І це було дико й дивно, бо Ненсі ніколи не збуджував альфу самою своєю присутністю. Окинувши Філлера поглядом, Ненсі прикипів до випуклості в його штанях, і здавалося, що там занадто вже багато! Не може бути, щоб у нього там прямо пожежний гідрант був у збудженому стані.

Думати про чужий член було не добре, але хотіти його побачити, напевно, ще гірше.

Ненсі й сам не зрозумів, як за мить сталося так, що він уже сидів на колінах у альфи ногами нарізно й щільно притискався пахом до його грудей. Халат Ненсі був приспущений на плечі, і Філлер торкався губами шиї. Ненсі відчував під собою його член і потік іще сильніше, буквально промочивши Філлеру штанину.

Повний провал.

— Ненсі… — він важко дихав, але не намагався примусити його до близькості.

Ненсі ліктем випадково скинув зі столу склянку, вона впала й розбилася. Проте вони обидва не звернули на це уваги. Ненсі жадібно обхопив долонями обличчя Філлера й поцілував його, притираючись стегнами, навмисне провокуючи альфу вийти з себе. Їхні язики билися один об одного, наче хвилі в шторм, соски від збудження поколювало, але Філлер тільки цілував, не більше.

Ненсі вже був готовий благати його трахнути себе.

— Я… мені… сильно. Треба.

Філлер кивнув, наче зрозумів, що той хоче сказати. Хоча навіть Ненсі не міг до пуття збагнути, яку думку бажає донести. Альфа опустив голову, легенько вкусив його за груди біля соска й повів язиком до самого горла. Ненсі закинув голову, прогинаючись у спині, і відчув під халатом чужі руки. Філлер стиснув його сідниці, а потім до упору розвів їх, так що Ненсі захникав.

Це було майже боляче, але так розпусно. І від того добре, дуже добре...

Філлеру, здавалося, приносило особливе задоволення стискати пальцями його м'ясисту дупу.

— Ти такий солодкий, Ненсі…

Ненсі припав до нього. До його шиї, залишаючи власні сліди на альфі, тримав широкі плечі й тік, як ніколи у своєму житті.

— Я хочу… — Що саме хоче, так і не договорив, бо Філлер боляче вкусив за мочку вуха й увійшов у нього двома пальцями.

І в цьому альфі все було надміру великим, тому навіть по змазці Ненсі трохи розгубився від тиску всередині . Але Філлер знав, що робити, ніжно обмацуючи чутливі стінки каналу й цілеспрямовано натиснувши на ту саму точку, від якої у Ненсі все тіло почало плавитися. Стегна тремтіли, а стогони виривалися незалежно від його на те бажання. Ще трохи, ще зовсім трохи…

Ненсі вперше в житті кричав, кінчаючи на чиїхось пальцях. Сім'я вистрілило, вивергаючись поштовхами, наче вулканічна лава з жерла вулкана, прямо на сорочку Філлера. І в цьому була, звісно, чимала заслуга самого альфи, але, крім усього, його запах запускав у ньому якийсь порочний первісний механізм, і Ненсі просто не міг опанувати себе.

Стало соромно, що він ось так повівся, геть нестримано. Але Філлер зовсім не засмутився, погладжуючи його по стегну й заспокоюючи, як дитину.

Наче й не хотів його зовсім, лише дав те що Ненсі сам благав.

За пару хвилин Філлер підняв його на руки й поніс до спальні, і Ненсі вже думав, що він хоче його трахнути насправді. Але альфа просто приліг з ним поруч і лагідно поцілував. Ненсі сам тулився до нього, бажаючи продовження, якого так і не відбулося.

— Поспи, — наказав Філлер, а потім пішов.

Ну от як? Як?

Ненсі потерся об ліжко своєю палаючою дупою й ледь не заплакав від розчарування.