1.

Вперше зустрівшись із новим дизайнером інтер'єрів своєї чергової кав'ярні-кондитерської — Філлер спочатку не міг повірити, що тому вже достатньо років, аби мати гідну освіту для цієї професії. Приємно пухкенький омега виглядав як звичайний завсідник його закладів, який вибрався на ланч із задушливого офісу, щоб підзарядитися чимось смачненьким.

Та й виставлене перед ним замовлення навіювало ті ж думки — пухка булочка-шу з хрусткою кракеліновою скоринкою, ніжним чиз-кремом і какао з пишною шапкою маршмелоу. До щоки ласуна прилипла крихта, а губи явно пахли молоком, і це було так мило, що у Філлера засмоктало під ложечкою.

Для двометрового здорованя-альфи це було дивно, але, на думку більшості знайомих, Філлер і не міг претендувати на звання «нормального». У тридцять він раптом розійшовся з нареченим-омегою і закрив свій цілком успішний бізнес — мережу автосалонів, а потім зайнявся — о, диво! — авторськими солодощами. Сам пекти не вмів, але зміг залучити дуже талановитого кондитера у свій бізнес, який тільки починався, і не прогорів. Планував відкрити вже третю кав'ярню-кондитерську в місті.

Це було чимось на кшталт психотерапії після невдалих стосунків, які він сам же і розвалив. Джун — його колишній, сказав, що він мудак, який любить контролювати всіх і вся, і може засунути свій величезний хер собі в глотку й вдавитися ним. Було неприємно, боляче й образливо, враховуючи, що Джун знав про всі його комплекси та невдалі стосунки батьків Філлера, які опосередковано вплинули й на нього. І його поведінку.

Але це було те саме криве дзеркало, в яке варто було подивитися.

Ким він був і ким став.

Був — страшним ревнивцем, який проходу не давав своєму омезі й навіть залякував його. Став — набагато щасливішим, коли зрозумів, що партнера не потрібно тримати силою, щоб він залишався вірним.

Коли його психоаналітик уперше поставив запитання «чим вам подобається займатися?», Філлер моментально відповів: створювати солодощі. Це заспокоювало. Враховуючи, що зазвичай характер у нього був не цукор, коли він дивився на відвідувачів кав'ярні, які отримували свою дозу ендорфінів, одразу ж ставало надзвичайно добре.

Скільки себе пам'ятав, Філлер не їв солодкого, оскільки страждав на гостру непереносимість цукру. Тато в дитинстві навіть близько не дозволяв ему підходити до подібних місць, мабуть, боявся, що син зірветься. Але ось йому вже тридцять три, а він не їв цукру років двадцять щонайменше.

Філлер рішуче підійшов до омеги впритул і запитав:

— Ви — Ненсі Вільямс? — і тут-таки перепросив. — Вибачте, я трохи запізнився.

Той підвів на нього свої горіхові очі з золотавими іскорками й раптово гикнув, а потім чарівно почервонів, поспіхом витираючи руку об серветку.

— Так. О, вибачте… Я просто… — Ненсі простягнув йому свою долоню, і Філлер її потиснув.

— Нічого страшного, вам же треба зрозуміти, з чим працювати? — усміхнувся він, але омега тільки ще більше насторожився. — Скажіть, Ненсі, це ім'я вам дали на честь зірки німого кіно Ненсі Соллера?

— Ні, Ненсі, як герой мультика «Людина-картопля». Пам'ятаєте: «Гей, Ненсі, чому в тебе така голова? Голова-картопля!» — омега договорив і одразу ж ніби про це пошкодував. Не хотів привертати увагу до своєї зовнішності.

Хоча приємна округлість у потрібних місцях його зовсім не псувала, скоріше навпаки. Філлер намагався не занадто витріщатися на спокусливу крихту в нього на обличчі, бачив, що омега й без того нервує. Ненсі дістав товсту папку й поклав її на стіл, відсуваючи вбік чашку й тарілку з недоїденою булочкою, наче не хотів її більше бачити.

— Я тут зробив деякі 3D-ескізи вашої нової кав'ярні, розкидав меблі та дещо з декору. Якщо загальний концепт вам сподобається, можна буде обговорити деталі. Як вам?

— А скільки вам років, Ненсі? — невпопад запитав Філлер.

Ненсі підібгав губи.

— Думаєте, я недостатньо компетентний? Мені двадцять шість, працюю вже три роки, можу показати список моїх клієнтів.

Філлер не хотів бачити якихось там списків, краще б один раз зловити посмішку на обличчі омеги. І як, цікаво, маючи такі милі ямочки на щоках, він примудрявся бути страшенно похмурим?

— Дивно, а я б вам більше вісімнадцяти не дав, — відповів він.

Ненсі наче засмутився, зморщивши свій ідеально гладкий лоб.

— Я вважатиму це за комплимент. То як щодо моєї 3D-моделі?

— А у вас є чоловік? — знову не втримався Філлер.

— А це має якесь відношення до моєї роботи? — надимаючи щоки від невдоволення, запитав він.

— Можливо.

— Ні, у мене немає чоловіка. Принаймні офіційного. Я готовий повністю віддатися роботі над інтер'єром.

Філлер волів би, щоб Ненсі віддався йому, а не роботі. Але навряд чи омега був би в захваті від такої пропозиції, жодних авансів у його бік він не посилав. А нав'язуватися було відверто незручно.

— Добре, перш ніж ми почнемо обговорення, треба обов'язково відповісти на ще одне запитання, — уточнив Філлер.

Ненсі важко зітхнув.

— Яке саме?

— Вам сподобалася булочка? — Філлер простягнув руку й торкнувся його щоки, змахнувши крихту. Від дотику ніби вдарило розрядом струму, але Ненсі, здавалося, анітрохи цьому не зрадів і лише ще більше напружився.

— Так, дуже смачно.

— Тоді я подарую вам ще одну від закладу з собою. З фісташковою присипкою, ви любите фісташки, Ненсі?