Катерина

Я не встигла зайти в квартиру подруги, як вона забрала в мене пакет з пивом і наїдками.

-Я теж рада тебе бачити, люба подруго.- з іронією мовила я

-Не починай.- каже вона- Розказуй краще, що пішло не так.

Ми вмостились на величезному дивані, а ноги поклали на столика, що стояв перед ним.

-Ну як я вже сказала, шпалери в його квартирі були цікавіші за нього. І взагалі, не дуже мені його й хотілось. Розумієш, не було тої іскри, що запалила б моє бажання.

-Угу- зробила вона ковток,- іскри. Не було. Квітко, ти ж пам’ятаєш, для чого ти взагалі зареєструвалась на сайті знацомств ?

-Та пам’ятаю я. Але не пощастило цього разу. І взагалі, не так я вже і потребую того сексу. 

-Тобі видніше. Але маєш розкрити свою внутрішню хижачку, щоб нарешті відчути себе повноцінною.- каже Настя

-Я повноцінна. Моя лікарка мені сказала, що я не маю себе силувати тими знайосмтсвами, якщо я ще не готова

-Ти ніколи не будеш готова, якщо не пересилиш свій страх підпустити когось до себе. Я розумію, як тобі важко після Артема, але той кавалок гімна втратив таке щастя як ти. Він живе собі й надалі, а ти досі розгрібаєш за ним. Я вважаю, що мало б бути навпаки.

-Я теж так вважаю, але більше не буду шукати пару на сайтах. Моє мене знайде. 

-Де воно тебе знайде? В тебе вдома? Киця, зараз літо, ти в Одесі, в тебе мільйон шансів зустріти якогось гарячого хлопця прям на вулиці.

-Ага, який приїхав спокушати таку відчайдуху як я. - Я поставила пляшку на столик.

-Досить себе обмовляти. З тобою все добре. Просто ти ще не зустріла саме того чоловіка, саме чоловіка, а не пробника, з яким ти будеш почувати себе собою. 

-Знаєш, тобі варто було б стати психологом.- Я штовхнула подругу в плечо. В двері хтось почав агресивно стукати.

-Мати Василева, хто це ?

-Аня. Я їй подзвонила одразу після тебе.- Сказала вона і пішла відкривати двері з пляшкою в руках.

-Могла б одразу здогадатись. Це ж ураган в спідниці.

Аня залетіла в квартиру ніби за нею хтось гнався з великим пакетом.

-Дівчата, тільки не кажіть, що я все пропустила. 

-Ми ще не починали. - Кажу я 

-Фух, добре. Я зараз попісяю і готова вислухати цю дивовижну історію про шпалери.

-Аню, ти могла сказати просто “до вбиральні” і ми б все поняли. - Каже Настя вже до дверей до туалету.

-Ви мої найкращі подруги, з якими я щомісяця обговорюю наш цикл.- Кричить вона через двері.- Чому я маю соромитись потреб свого тіла ?

-Добре-добре. Тільки не починай- Каже Настя.- Не забудь тільки руки помити після всього.

-Дякую, подружко, бо мені ж п’ять років і я не знаю що таке гігієна.-Сказала Аня, вже виходячи з вбиральні.

-Ти змила?- вже сміючись питаю я.

-Ти,- показує вона на мене пальцем,- розказуй.

Вона сіла від мене ліворуч, а Настя подала пиво їй і сіла праворуч. 

-Нема що розповідати. Ми домовились з ним, що третє побачення проведемо в нього. Ну ніби ж зрозуміло для чого. Він замовив суші і роли, купив смачне вино. Я слухала знову про те, який він класний. Коли настав час для пристрасті, я просто не змогла розслабитись. Ну тобто поцілунки були шалені, але коли зкинулись речі, і я лежала під ним гола, щось замкнуло в моєму мозку. Ну от шпалери реально зацікавили в той момент більше. Вони були блідо жовтого кольору з якимись абстракціями чи що. Ні, ну чесне слово, хто клеїть жовті шпалери?

-Бляха, він дійсно відстій. - каже Аня і робить ковток.