Катерина

Ну і колір у цих шпалер. Дизайнер явно не мав смаку.

Я лежу і дивлюсь в стелю, а тим часом хлопець провів язиком по внутрішній стороні мого стегна, від чого я навіть і не думала збуджуватись. Він мене не збуджував. Але поставлю йому тверду трійку за старання. Поцілунок був добрий.

-Ні, киць, так справи не буде. Ти не зі мною, а десь у своїх думках.- Каже він до мене.

 Звісно не буде, самозакохане ти створіння, думаю я , але продовжую імітувати бажання. Якого чорта я це роблю не ясно і добре, що він це помітив. 

-Так, ти маєш рацію. Не буде. - Я вибираюсь з його ліжка і починаю збирати свої речі, розкидані на підлозі.- Вибач,-кажу я- але це була помилка. Ми поспішили. - Я одягнула вже своє спіднє і намагаюсь влізти в свій сарафан. 

- В сенсі поспішили ? Це вже наше третє побачення. Куди ще тягнути? Знаєш, що? Ти не уявляєш скільки дівчат мріють бути зараз на твоєму місці.

 Оця образа в його словах відчувалась приблизно ніяк. 

-Так, не уявляю. Бо мені все-одно. - Я вже одягнулась і йшла до виходу.- Дякую за приємно проведений час, але ми різні. Справа не в тобі, а в мені. Я мала припинити наше спілкування ще після першого побачення. 

Я не дала йому шансу щось сказати, бо чкурнула за двері і побігла сходами геть на вулицю. Оці літні інтрижки явно не моє. Не треба було взагалі підписуватись на цю авантюру подружок “А давай поїдемо на море і відпочинемо?”. А давайте без давайте? Будь-ласка?

Я подивилась на мапі де я є, до центру міста не так вже й далеко. Я набрала Настю.

-Ало, -почулось на тому кінці телефона.- Ти втекла з побачення?

-Так, втекла. Я вирішила, що мені ще зарано для таких заходів. 

-Яких заходів ? Ти мала переспати з ним. Не заміж вийти.

-Я знаю, але шпалери в номері відволікали мене від його язика. - Кажу я. І не брешу.

-Які шпалери? Катерино, ти мене засмучуєш. Добре. Де ти є ? Бо мені треба пиво, подробиці і пиво.

-Ти двічі сказала пиво.

-Так. А ти втекла з побачення. Озвучуємо очевидні речі?

-Добре-добре. Я недалеко від центру, але можу викликати таксі і під’їхати до тебе. Ти що там робиш ?- я чула глибокі вздохи. - Боже, тільки не кажи, що я подзвонила поки ти …

-Так. І що ? Тобі б теж не завадило користуватись вібратором, що я тобі подарувала . Викликай таксі і дуй до мене. По дорозі зайдеш в магазин, візмеш пива. 

І Настя кинула слухавку. Отака файна краща подруга в мене. Але вона дійсно краща. Коли я познайомилась з Артемом вона одразу сказала, що він дивний і схожий на козла. Але я тоді була засліплена коханням до цього широкоплечого високого брюнета, який був харизматичний як чорт. І шо з цього вийшло ? Правильно. Знищена самооцінка, море сліз і відсутність друзів, окрім Насті. Вона приїжджала до мене серед ночі, коли я кричала і нила їй в слухавку, що я нікому не треба. Вона навіть була готова заплатити гопникам, щоб вони його віддухопелили. Але я відмовила. Потім вона записала мене на прийом до психолога, який годину слухав про те, яка я нікчемна і втратила такого хлопця як Артем. Через три місяці психотерапії я зрозуміла, що Артем був реально самозакоханим козлом і самостверджувався за мій рахунок. Дякуючи подрузі, яка витягала мене з квартири в будь-якому вигляді і під будь-яким приводом. Минуло півроку після того нещасного Артема і я зареєструвалась на сайті знайомств, щоб нарешті , як казала моя Настуся “переспати з джерелом тесторену і згадати що таке оргазм”. Ага, якби все так легко. На тих сайтах або хочуть ONS (навіть довелось шукати в інтернеті що то таке), або яскраві приклади нарцисизму. Але все ж таки я сходила навіть не на одне, а аж три побачення, щоб зрозуміти, що це все просто не моє.

Я відкрила додаток для виклику таксі і замовила машину до супермаркету, що був поруч з будинком моєї подруги. Буде за сім хвилин.