Щось поміж люблю і убʼю.

Джисон уміє читати думки.

Час: 22:47

Джисон:
Ти весь урок історії думав, як у мене можуть бути такі «тупо милі ключиці».
Тебе все влаштовує, Мінхо?

Мінхо:
Ти ідіот?
Припини лізти в мою голову, збоченець.

Джисон:
Це ти думав про мої ключиці.
Я просто сиджу, намагаюся слухати вчительку, а у тебе в голові якесь естетичне пекло:
«Цей ідіот навіть як сидить — дратує... що у нього майка така вузька... сука»

Мінхо:
Я просто втомився.
Ти виглядаєш дратівливо.
Ніби спеціально сутулишся, щоб усі бачили твою шию.

Джисон:
Ага. Звичайно.
І у тебе не було думки «якщо він ще раз оближе губи, я дійсно щось з собою зроблю»?
Мінхо, давай чесно, ти закоханий у мене чи у тебе просто з гормонами біда?

Мінхо:
Я тебе ненавиджу.
Я щодня прокидаюся з думкою, як би від тебе позбутися.
Ти як головний біль після солодкої газованої води.

Джисон:
Цікаво, чому ж цей головний біль у тебе живе в думках з 7:30 ранку до самої ночі?
Навіть на перерві, коли я пройшов повз тебе — ти:
«Окей, він пахне м'ятою. Це вже ненормально. Чому він завжди пахне, як чортовий лісовий ельф??"

Мінхо:
Може, я просто думаю, як би тебе штовхнути під автобус?
Чим сильніше ненавидиш — тим чіткіше картинка.

Джисон:
Ага, «штовхнути під автобус», а потім поцілувати, поки ніхто не бачить — я читав до кінця, Мінхо.
Ти погано в придушенні бажань.
У тебе в голові все горить. Ніби хтось випадково включив порно о третій ранку.

Мінхо:
ПРИПИНИТИ
Ти не маєш права туди лізти! Це МОЇ ДУМКИ, зрозумів?!
Що за вторгнення, взагалі?! Ти, блядь, телепат без гальм.

Джисон:
Не сердись. Мені навіть лестить.
Ти обзиваєш мене вголос, а в голові прокручуєш сцену, як я тебе цілую в роздягальні.
Скажи, тобі теж снився я цього разу?

Мінхо:
...
Більше жодного слова.

Джисон:
«Він знову робить цю свою посмішку. Хочеться або вдарити, або поцілувати. Сам вже не розумію».
Цитата з твоєї голови, сьогоднішня.

Мінхо:
Ти просто використовуєш це, щоб відчувати себе особливим.

Джисон:
Я і без цього особливий. Але твоє відчайдушне заперечення — як бонус.
Ти так мило червонієш, коли я підходжу до тебе. Навіть думки починають як у дебіла з перешкодами:
«Він близько, блядь, він дивиться, НЕ ДИВИСЬ НА НЬОГО»

Мінхо:
Це захист.
Від дебілів з суперздібностями.

Джисон:
І все одно ти чекаєш, коли я напишу.
«Ну і де він, вже 22:00. зазвичай до цього часу він скидає якусь хуйню в особисті» — знову ж таки, з сьогоднішнього.

Мінхо:
...
Гаразд.
Ти переміг.
Ти — моя внутрішня трагедія в гіршому вигляді.
Ти як вірус. Тільки замість лихоманки — стояк.

Джисон:
Мило.
Ти — моє улюблене джерело гучних, злих, але дуже теплих думок.
На добраніч, Мінхо.
Не забудь приснитися мені. А то мені доведеться знову вторгнутися. В обох сенсах.

Мінхо:
...
Йди нахуй.
Але...
На добраніч.