Ненавиджу тебе. Пиши мені ще.

Чат: Юнгі & Чімін

Час: 00:38 ночі

Юнгі:
Ти, блядь, знову на уроці фізики сидів як дебіл з цією своєю посмішкою? Хто взагалі вчив тебе так сміятися? Я мало не помер від крінжа, коли ти хіхікав над жартом вчительки про «силу тертя».

Чімін:
Емм... привіт?
Я просто... ну, смішно було. Чого ти вз'ївся?

Юнгі:
Не вз'ївся я, не пизди. Просто набридло щодня спостерігати, як ти стараєшся сподобатися всім. Це ж видно, сука, за кілометр. Ніби тобі мало своїх друзів, ти ще й намагаєшся втертися з нашу компанію. Сиди зі своїми, блядь, балеринами.

Чімін:
Юнгі, ти пишеш мені кожного дня, вже другий тиждень поспіль. Якщо я тебе так заїбав, може, просто не пиши?

Юнгі:
Слухай, розумник, я пишу не тому, що хочу. А тому, що мені НЕ ВСЕ ОДНО, як ти виставляєш себе ідіотом на публіці. Хтось же повинен тобі сказати, що ти поводишся як жертва TikTok.

Чімін:
Ти вперше почув слово «ТікТок», так?
Дякую, звичайно, за турботу, але мені нормально. Я не жертва, я просто... я почуваюся нормально. Я не розумію, чому тобі це взагалі так важливо?

Юнгі:
Мені не важливо. Я просто... блядь, так, тому що ти всіх дратуєш. Своїми м'якими светрами, цим своїм голосом «хі-хі-хі». Сидиш такий ідеальний — аж нудить. На уроці біології я взагалі хотів кинути тобі в потилицю ручку. Якого біса ти записував кожен, сука, термін? У кого ти потім збирався списувати, якщо ти сам все знаєш?

Чімін:
...Мені просто цікаво. Я люблю біологію.
Юнгі, ти взагалі в порядку? Тобі не здається, що ти занадто багато думаєш про мене?

Юнгі:
Замовкни. Не треба мені тут психологом себе виставляти, зрозуміло? Просто якщо ти ще раз з'явишся на перерві з цим своїм йогуртом і будеш їсти його з ложки, облизуючи губи, я дійсно збожеволію. Купи булочку, як нормальна людина.

Чімін:
Ти... серйозно?
Ти стежиш за тим, як я їм?

Юнгі:
Так, Я НЕ СТЕЖУ. Просто ріже очі, зрозуміло? Твій светр з ведмедиками, твій йогурт, твої танці на перерві, твоє чортове «ой, я випадково впустив ручку».
Ти — walking cringe.

Чімін:
Гаразд, але ти все це знаєш, тому що, мабуть, ти весь день дивишся на мене.
Мені дійсно незрозуміло, Юнгі. Ти пишеш мені о першій годині ночі, перераховуєш мої дії з ранку до вечора, і все це в дусі «ненавиджу, блядь, терпіти не можу», але сам не можеш не написати. Це... ну, це дивно.

Юнгі:
Ти просто дратуєш. Я б міг не писати, але тоді ти завтра знову прийдеш до школи з цим своїм поглядом «всім доброго ранку», і знову будеш їсти макарони в їдальні, як ангел сраний. Я повинен тебе збалансувати. Хтось повинен тримати твою блискучу дупу на землі.

Чімін:
Я не ангел, чувак. Я просто не їбу, за що ти на мене агресуєш. І чому ти, сука, пам'ятаєш, що я їм?
Юнгі... ти мене що, любиш?

Юнгі:
Пішов нахуй.

Чімін:
Ти закоханий у мене?

Юнгі:
Я тебе вб'ю.

Чімін:
Я збережу цей скріншот.

Юнгі:
Якщо ти комусь покажеш — я особисто тебе поховаю за спортзалом.

Чімін:
Побачення в спортзалі? Як романтично.

Юнгі:
ЙДИ НАХУЙ, ЧІМІН.

Чімін:
На добраніч, Юнгі. Побачимося завтра. Я прийду в рожевому светрі. З ведмедиком. Тільки для тебе.

Юнгі:
Я спалю цей светр на твоїх очах.
І йогурт твій виллю. Прямо на тебе.
Ти світлий покидьок.

Чімін:
Ти все одно будеш на мене дивитися.