Найнудніший перевертень у світі

Перевтілення перевертнів навряд було приємним видовищем. Ще гірше ставало лише особисто ліканам у процесі. Були плюси — біль від переламаних кісток і мутуючого тіла не запам’ятовувався. Були й мінуси — людина на дванадцять годин перетворювалася на бісового дикого здоровенного вовка.

Джун бачив друзів у тваринній подобі лише кілька разів, і то випадково, коли Драгомир і Марк прийшли до академії під ранок, замість того, щоб залишитися у гущавині.

А зараз він сидів у підземеллях другого корпусу, куди під час повного місяця приходили найбільш здичавілі перевертні. Їх закривали в камерах, аби вони не нашкодили ні собі, ні іншим.

Драгомир, Джун і Матвій тут були вперше.

Ваор, професор з ліканології, у такі дні завжди знаходився поряд із цими вовками, спостерігав і доглядав. Загалом перевертні не шкодили іншим, тому академія дозволяла їм проводити цей період зовні, на волі, у лісі. Однак деякі вовкулаки все ж смиренно спускалися вниз за викладачем.

— О, Драгомире, що привело тебе сюди? — дивується професор і переводить погляд на Джуна. — Буревісний і… Натопельний Матвій, вампіру небезпечно знаходитись у катакомбах поряд із перевертнями.

— У нас незвичайна ситуація, професоре, — зніяковіло відповідає Матвій. — Річ у тому, що Драгомир затаврувався на мене. І ми не знаємо, як він поводитиметься, коли перетвориться.

Драгомир прочищає горло й помічає неабияке здивування на обличчі професора.

— Опустимо той факт, що перевертень затаврувався на вампіра, — пропонує він зі змученою посмішкою. — Ми не впевнені, що це таврування пройде як звичайне. Я ж можу захотіти і вбити Матвія, чи не так? — він випрямляє руку в напрямку хлопця й нахиляє голову у пошуках підтримки з боку вампіра. — Тому ми вирішили, що треба залишити мене у камері, щоб у разі чого, я не зміг йому нашкодити. Але якщо я буду поводитись, як звичайний, затаврований перевертень і просто буду витись біля ніг Матвія, то ми одразу підемо.

Професор невдоволено качає головою.

— Опускаючи той факт, що я не знаю жодного випадку таврування перевертня з вампіром за триста років, — говорить він. — Я вважаю, що це надто небезпечно для вас, панове. Окрім Драгомира тут ще з десяток вовкулак, котрі будуть готові розірвати горлянку будь-якому вампіру в окрузі. А Матвій прямо тут. Ви хочете, щоб вони покалічилися, коли спробують прорватися крізь ґрати?

Троє хлопців переглядаються. Слова чоловіка здавалися досить правдоподібними.

— А Драгомир альфа? — цікавиться Джун. — Якщо інші вовки почнуть виступати проти, він може вплинути на них. Гаркнути там, я не знаю, як собаки вирішують свої питання.

Матвій закриває рот рукою й тихенько сміється.

— Це небезпечно, — обрізає професор. — Матвій, Джун, підіймайтеся наверх. Пане Натопельний, спуститеся сюди через чотири години. У вас буде п’ять хвилин на зустріч із Драгомиром в образі вовка. Якщо все буде добре, я відпущу вас обох. Якщо ні… будемо розбиратися на місці.

Обидва хлопці дивляться на Драго й очікують згоду. Невпевнено, але хлопець киває.

— Так буде правильно, — погоджується він.

— І завтра я на вас чекаю у своєму кабінеті, — зауважує професор. — Є розмова щодо вашого таврування.

Чоловік посміхається й поглядом проводжає хлопців.

☾ ☾ ☾

Перевтілення можна порівняти лише зі сном. Так само перевертні нічого не пам’ятають, якщо не встигають записати пережите у перші секунди після пробудження. А коли щось і запам’яталося, то лиш шматками, та й так, ніби це сталося не з ними.

Вперше Драгомир просинався під тихе воркотіння над вухом, а чиясь рука ніжно гладила його волосся. Він впізнає пісню за словами, але голос — незнайомий.

— Вишні, вишні… ну як так вийшло?… Наші із тобою вишні, розцвіли на тому тижні, — хтось грайливо лоскоче щоку Драгомира. — Ритм дихання і серця змінився, ти прокинувся.

Драгомир перестає вдавати, ніби досі спить. Повільно розплющує очі й оглядається навколо. Його голе тіло вкрите темною мантією — один із атрибутів форми вампірів — а той, на кому він лежить, сидить, спершись об дерево серед засніженого лісу.

Матвій м’яко посміхається вовку, коли той підіймає на нього стурбований погляд.

— Закладаюся, ти найнудніший перевертень у світі, Драгомире, — ласкаво зазначає він і прибирає руку, якою обіймав його.

— Судячи з того, що я прокинувся з тобою, таврування дійсно справжнє, — помічає молодик сиплим голосом.

— Ти так вив у темниці, що всі професори зібралися і ледь не благали Ваора відпустити тебе, бо ти не давав нікому спати. Втихомирився лише коли прийшов я. Але ні, спершу ми дали тобі мою мантію, — весело згадує Матвій, лукаво поглядаючи на хлопця. — Ти тикався у неї носом, як щеня, а потім облизав, так що тепер ти маєш її випрати.

— Вибач, — зніяковіло відповідає хлопець.

— О, ні, все добре, — заперечує Матвій, змахуючи рукою. — Краще б ти і далі облизував лише мантію, адже коли прийшов я, ти почав вилизувати мене. Ніби ти хотів, щоб я прийняв душ у твоїй слині. І це так огидно, бо у формі вовка ти реально смердиш собакою, Драгомире. І з рота в тебе несе тухлим м’ясом.

Драгомир кривиться від ніяковості та потискає плечем.

— І коли вже всі переконалися, що ти не хочеш мене зжерти, нас відпустили, — продовжує розповідь Матвій. — Вампіру виходити надвір під час повного місяця небезпечно. Ми думали посидіти в корпусі людей, але ти налякав їх, коли Джун обійняв мене і хотів потріпати тебе по загривку.

— Що я зробив? — боязливо запитує Драгомир.

— А що роблять вовки, коли їм здається, що в них хочуть відібрати кісточку? — саркастично зазначає Матвій. — Ти почав гарчати. І тому нас вигнали на вулицю. Це була лише восьма година твого перетворення! — обурюється парубок. — Мені було скучно, і я вирішив покидати тобі тарілку. Зрештою, ти приніс мені її раз, а потім ліг біля моїх ніг. Клянусь, Драгомире, ти найзанудніший вовкулака у світі — з тобою навіть в тарілку не можна пограти.

— Ніби ти багато перевертнів зустрічав, — пирхає хлопець й відкидає волосся з лоба.

— Ні, але можу уявити. Марк і Кай реально грали в тарілку, і Марку навіть дуже подобалося, — невдоволено відмічає вампір.

— Чекай, ти що, серйозно? Ти кидав мені тарілку? Як собаці? — Драгомир зводить брови.

Матвій закочує очі й роздратовано відкриває рот.

— А що мені ще було робити? Спати разом не було де, ми знаходились на вулиці у сніжний день. Мені було нудно в кінці кінців! — жаліється вампір. — І це була ідея Кая, не моя. Зрештою я зрозумів, що коли я затаврований з перевертнем, то, значить, для інших перевертнів я як сіра пляма, і можу спокійно піти в ліс, де тусується ціла зграя диких хижаків.

Мітка таврування робить людину недоторканною для інших перевертнів. Вони не відчувають її запах, як інших людей, і не відчувають феромони. Драгомир сумнівався, що це спрацює з вампіром. Однак, судячи з усього, Матвій був у безпеці навіть в оточенні цілої зграї.

— Ми зустріли одного вовка, здається, це був Слава, але я не впевнений, він швидко втік, — продовжує Натопельний. — Так чи інакше, коли я стомився і сів під це дерево, ти вирішив, що лежати на мені — найкращий варіант. А ще ти смішно тикаєшся носом під руку, коли хочеш, щоб тебе погладили. І, до речі, взагалі-то, — хлопець підводить ніс перевертня пальцем, — я був змушений гладити тебе останні дві години перетворення, бо ти скулив від болю, але затихав від мого дотику. А ще ти голий, вибач, не подумав, що тобі потрібен одяг після перевтілення.

Драгомир неспішно прикриває мантією певні ділянки тіла.

— Це ще одна причина, за якої ти випереш мою мантію, — підмічає хлопець із милим усміхом.