Метелик

Спів той пташиний,

Спів той співучий,

Лагіндне море,

Хвиля стрімка.

Море зі звуків оточує нас,

Квапить до дії,

До танцю з надієй.

Вальсуєм у вирі, вирі подій.

Земля під ногами горбиста як доля,

Ламка як кришталь,

Ніколи не знаєм, коли ми впадем.

На вістрі ми долі,

На вістрі ми часу

Біжимо беззупину по краю.

Відчай штовхає,

Біль зупиняє,

Злість нас збиває.

Лишень надія у хаосі цьому

Має бажання нас провести.

У вічному бої, у вічній дорозі

Лагідно так веде по стежинам життя

Танець невпиний, ласкавий, м'який, легкий та примарний,

Як легко утратити близькість із нею,

Як легко згубитись у згубній спокусі,

Як легко цей танець може спинитись.

Кружляй як метелик,

Дія твоя зворушить твій світ.

Можливо не зараз,

Можливо колись,

Можливо ніколи,

Так багато можливо,

То ж вирішуй скоріш,

Чи власний світ сколихнеш?

Чи потенеш в печалі поредженій страхом?

Чи як той метелик помахом крильць,

Породеш торнадо,

Торнадо ти змін?