Безлика пані

Нехай породиться чуття серед безликої красуні,

Страшної мов би жах усіх страждань,

Жаданої як мить життя перед останнім подихом чиїмсь,

Страшна в своїй красі, красива у жаді
.

..

...

О лишенько, забула я, хто ця чарівна постать!

Мінливі її чари...

Хто взяв у полон мої думки?

Й так легко стер усі сліди?

Хто ти була, що за примара зчарувала?

Дивуюсь я,

Яке ж це диво очі полонило?

А ось я знов зустрілась з нею,

Авжеж, як я могла забуть,

Природа пані зчарувала!

Мінливо все, мінливо,

Навіть образ вже і згас.

А вас природа чарувала?

Повідайте,

Яку ж безлику пані ви зустріли?





P.S. Я реально на мить забула про що писала, мозок просто відключився, тому імпровізувала (^-^)