Інтерв'ю

-            Елі, 15ти хвилина готовність, гість ще в гримерці, Джиммі проведе його. Тобі щось потрібно?

Елі з затримкою підняла погляд від планшету. Перед нею стояв асистент-практикант – зовсім молодий хлопець, який, здавалося, складався лише з гострих ліктів та надмірної тривоги. За останні півтори години підготовки до ефіру питання, чи їй щось потрібно і чи може він допомогти, звучало як мінімум разів 5.

-            Ні, все окей. Не хвилюйся, Маріку – містер Одінсон вже був у нас минулого року. Він чудовий гість, дуже приємний хлопець, тож, думаю, сьогодні обійдеться без ексцесів.

-            Ну дай Боже, - хлопець повернув погляд до паперів в руках, пробігся очима зверху вниз, швидко рухаючи губами і, діловито кивнувши самому собі, бігцем зник у затемненій частині приміщення. Там за рядом комп’ютерів та камер згуртувалося ще з десяток людей. Частина уважно вглядалася в екрани, кучно схилившись до моніторів, інші негучно переговорювалися між собою, постійно горталися якісь аркуші, а гул техніки створював вже звичний, майже непомітний фоновий шум.

Елі опустилася в одне з гірчичних м’яких крісел, на низькому столику поблизу вже стояло дві склянки з водою та тонка стопка паперів. Вона взяла аркуші в руки, знову – вже як мінімум вчетверте за ранок – переглядаючи питання. Насправді, у цих нотатках ніколи не було чітко прописаного сценарію, вона могла – навіть мала – орієнтуватися по ситуації – дивитися на реакцію гостя, ловити настрій та розвивати теми, які б напевне зацікавили аудиторію. Тому куди важливіше за десяток приблизних питань, був список тем-табу, які надавали менеджери кожного з тих, хто сідав в крісло навпроти. Часом читати такі списки було аж надто зайнятною справою.

Наприклад, позаминулого тижня її гостем був ексцентричний актор Хенріксон, за останні роки ставший посередньо популярним завдяки нескінченній детективній теледрамі. Стрічка, на думку Елі, абсолютно не заслуговувала свого хайпу, але, зрештою, хто вона така, щоб судити?

Так ось, список табу-тем Хенріксона налічував двадцять сім пунктів, серед яких значилися «інцидент з горилою в Лондонському зоопарку», «бійка в церкві з двома священниками», «чутки про бісексуальність», «п’яний виступ в караоке» (Елі бачила те відео на ютуб - навряд викрикування зі сцени не надто вишуканої лайки, ще й повз ритм музики на фоні, можна було назвати співом.) та принаймні три звинувачення в сексуальному насиллі. Від трьох різних людей. Не всі з яких були жінками.

Елі досі не розуміла, як їй вдалося протягнути ті тридцять хвилин розмови, маневруючи між усіма забороненими темами.

Сьогодні, на щастя, був зовсім інший випадок. Містер Одінсон вже бував у цій студії торік – зовсім молодий хлопець виявився напрочуд цікавим співрозмовником. Йому вдавалося тримати себе краще чи не за більшість своїх колег, говорив він щиро та розважливо, при цьому демонструючи прекрасне виховання і неабияку ерудицію. Елі навіть не доводилося докладати зусиль, щоб підтримувати легку та приємну розмову. Хлопець влучно жартував і жінка помітила, як технікам за камерами кілька раз буквально доводилося стримувати сміх. І, що вже там, Елі мусила визнати - його усмішка причаровувала. Навіть її, з усім її досвідом і професійним розумінням того, що людей подібних професій саме цьому і вчать – зачаровувати публіку.

Але в тому й була різниця - вона вміла розгледіти награність і від цього хлопця не відчула її в жодну мить їх розмови. Минулого інтерв’ю він мав лише дві заборонені теми: питання сексуального характеру і занадто особисті питання щодо його сім’ї та відносин. Цього разу список скоротився лише до першого пункту. Це було цікаво. Відверто кажучи, завжди було цікаво, коли в списках тем-табу відбувалися зміни, але як правило пункти все ж множилися, а не зникали.

На майданчику пролунав дзвінок - за 5 хвилин мала розпочатися зйомка. Елі озирнулася і побачила, як в буквально трьох метрах від неї її гість спілкується з одним з операторів - на губах легка та приязна усмішка, легкий нахил голови - все вказує на зацікавленість розмовою. Але вже за хвилину хлопець потиснув Дейву руку і направився до неї. Перед тим як зайняти місце навпроти, він підійшов до Елі і, обережно взявши її долоню, залишив на ній легкий поцілунок.

-            Доброго ранку, Елі, як приємно знову тебе бачити. Ти прекрасно виглядаєш – він чарівно, але стримано посміхнувся і все ж направився до свого місця. – Обіцяю, що сьогодні в нас буде дуже цікава розмова.

-            Привіт, Локі, - Елі відмітила, що сьогодні хлопець був в досить простій одежі, що виглядало трохи незвично. - Я не сумніваюся, з тобою будь-яка розмова цікава, - вона подарувала йому таку ж посмішку. Ще минулої зустрічі вони вирішили тримати дружній тон їх розмов, без зайвих формальностей. – Я вже можу привітати тебе з початком нової кар’єри, чи не так? Впевнена, ти будеш неперевершений, як і в усьому іншому.

-            Годі тобі, Елі. І я серйозно – сьогодні я хочу розказати дещо ексклюзивне. Це пов’язано з моєю, як ти кажеш, новою кар’єрою, тож впевнений, тема випливе сама собою. Але й ти не бійся задавати питання.

Елі вловила, як гість трохи посерйознішав, хоча все ще зберігав легку усмішку на обличчі.

-            Що ж, визнаю, ти мене дуже заінтригував. Ну власне, думаю, скоро я все дізнаюся, потрібно починати, - над майданчиком як раз пролунав ще один дзвінок.

Локі випрямився, розвертаючись до камери, а Елі ковтнула води зі своєї склянки і поспішила сховати папери за крісло. З темного кутка майданчика один з асистентів вже починав відлік, а за декілька секунд заграла вже така знайома музика заставки.

-            Вітаю друзі. З вами, як і кожної середи, Evening Weekly – шоу записували заздалегідь, тож що б Локі не збирався розповісти аудиторії сьогодні, це залишиться таємницю ще на наступну добу - навіть трохи довше - для всіх, окрім десятка людей в студії. – І з нами сьогодні людина зустрічі з якою, я впевнена, ви чекали так само сильно, як і я. Найгучніше ім’я серед чоловічих моделей покоління Z, міжнародна топ-модель, постійний учасник тижнів моди в Парижі, Мілані та Лондоні, ексклюзивна модель Leandre Noir минулого сезону та обличчя нової компанії Charbеn. Вітаємо з нами в студії сьогодні Локі Одінсона! Привіт, Локі, дуже рада знову тебе бачити, як ти?

-            Вітаю, Елі. Я прекрасно себе почуваю, дуже радий бути тут. Дякую за запрошення!

-            Це тобі дякую, що прийняв його, адже, здається, наразі твоя кар’єра не зупиняється ні на мить, тож, впевнена, в тебе мало вільного часу. Тим паче, що, як нам вже відомо, цього року ти наважився на щось зовсім нове для себе, про що ми обов’язково ще поговоримо.

-            Так, на жаль, останнім часом в мене дійсно майже не було пауз між різними проєктами, кожен з них унікальний і для мене велике задоволення бути частиною кожного з них. Але також кожен з них потребує 100% моєї віддачі, для мене завжди важливо зробити свій вклад максимально найкращим, і бачити результати своєї роботи це неймовірна привілея. Але в той же час необхідність викладатися на повну знову і знову, це не завжди легко, це потребує енергії та натхнення. Тож, так, зараз я відчуваю, було б добре взяти перерву, відволіктися, спробувати щось нове.

-            Тож можна сказати, ти береш приклад зі свого брата? Тора Одінсона вже досить давно не видно на подіумах і дуже рідко на сторінках журналів.

-            Так, дійсно, Тор вирішив призупинити модельну кар’єру ще декілька років тому, він зараз зосереджений на декількох власних проєктах, плюс готується в майбутньому перейняти бізнес наших батьків. Але інколи він з’являється на зйомках улюблених брендів чи для благодійних проєктів. Декілька місяців тому ми знову знялися разом для мережі Freedom Gates - це прекрасний відповідальний бренд, який, до того ж, має свій благодійним фонд для допомоги малозахищеним групам населення, тож працювати з ними було справжньою честю для нас. І, що приховувати, знову бути на майданчику з братом, це було дуже класно, я дійсно сумую за цим.

-            Як і всі ми. Особливо за вашими відео з бекстейджу, ваші жарти один над одним і подекуди навіть колегами, безперечно майже легендарні.

-            Ну ти перебільшуєш, але, так, це були гарні часи.

-            Локі, ти згадав, що твій брат готується перейняти бізнес ваших батьків. Як щодо тебе?

-            Я на даний момент не приділяю цьому багато часу, але, так, це сімейний бізнес, тож і для мене знайдеться роль. Ми обидва маємо відповідну освіту і насправді я в курсі всіх поточних справ - Тор часто дзвонить жалітися на те, як все складно і що я маю приїхати врятувати його.

-            Звучить, ніби у вас прекрасні відносини. Завжди, коли ви працювали разом, ми бачили цю дружню і веселу атмосферу між вами. Ніякої конкуренції? Модельний бізнес досить жорстка сфера.

-            Це правда. Але саме Тор колись привів мене на перші зйомки, тож з його боку було б дивно жалітися. До того ж, Тор не з тих людей, хто боїться конкуренції. І, якщо ви пам’ятаєте, довгий час ми працювали в парі саме тому, що замовникам подобалося грати на контрасті наших зовнішностей та характерів, тож у нас навіть приводів для конкуренції не було.

-            А як щодо повсякденного життя? Часто сваритеся?

-            Ні, зараз дуже рідко.

-            Хм, - Елі трохи мружиться на гостя. – Я не вірю тобі, Локі - брати й сестри завжди сваряться, навіть, якщо обожнюють один одного. Це, вважай, закладено на генному рівні.

-            Ну, наша сім’я не про гени. Ми можемо сперечатися, але це не всерйоз. За все життя в нас було дві дійсно великі сварки, дуже неприємні, тож, я сподіваюся, що подібного більше не повториться. – Локі нічим не виказував незадоволення, але інтуїтивно Елі все ж відчула, що краще цю тему не розвивати.

-            Що ж, такому братерству можна лише позаздрити і, я думаю, не в останню чергу саме завдяки ньому ми дізналися і полюбили вас, як надзвичайно талановитих моделей. Але все ж таки, Локі, давай поговоримо зараз про те, що я впевнена, цікавить чи не кожного з тих, хто зараз нас дивиться. Нещодавно Людвік Харлей анонсував свій новий фільм і безперечно було дуже великою несподіванкою побачити тебе в списку акторів. Тож, акторство, Локі? Розкажи будь ласка більше. 

-            Так,  ми з Людо познайомилися ще років 5-6 тому, коли працювали над промо для одного бренду. Він вже тоді був неймовірно талановитим і, думаю, з того, як швидко його кар’єра пішла вгору, це вже стало очевидно для всіх. Він неймовірно емпатична і в той же час життєрадісна людина - мені здається, з ним неможливо не стати друзями. Я на той момент все ще жив з батьками, Тор постійно мотався між домом, навчанням в університеті та різними містами, а подекуди й країнами. Я тоді не так часто знімався, бо принциповою умовою наших батьків було успішно закінчити школу – вони ніколи не обмежували нас з Тором в наших хобі, але навчання не було темою для дискусій. А це як раз був випускний клас. Але я планував продовжити займатися моделінгом після здачі іспитів і ми з Тором думали винайняти якесь житло в Каліфорнії, де він вчився, бо батьки жили і живуть в іншому штаті, в місті далекому від аеропорту і це очевидно було дуже незручно. Поки я зубрив і пішов в підпілля, Тор продовжував спілкуватися Людо, вони близькі по віку і добре здружилися. Тоді вони і натрапили на об’яву про здачу не просто якихось апартаментів, а цілого дому, знаєш, який здавалося був побудований, щоб в ньому проводити дикі вечірки. Басейн, патіо, величезний підвал з більярдом та геймерським сетапом. Короче, мрія таких дурних дітей, якими ми по суті ще були. Страшно подумати, як ми тоді розкидувалися грошима, мені дещо соромно за це, але, з іншого боку, ті роки були особливими і дуже щасливими для нас, тож і дійсно шкодувати про них не можу. Суть в тому, що ми б ніколи не змогли б арендувати той дім лише з Тором вдвох, навіть з усіма нашими спільними заощадженнями з гонорарів. Батьки були б готові допомогти нам у випадку необхідності, але навряд двоповерхову віллу можна було класифікувати як дійсну необхідність. Тож тоді то ми й вирішили знімати на трьох і два роки прожили всі разом.

-            Тож виходить, ви досить близькі друзі з Людовіком. Це ви проявили інтерес до акторства, чи  це була його ініціатива запросити вас?

-            Його ініціатива. Насправді він давно виношував і пропонував мені цю ідею, я довго відмовлявся. Бо це не зовсім звичайний фільм, щонайменше точно не для мене. Пам’ятаєш, я обіцяв тобі сьогодні ексклюзив. Ми дуже довго думали з Людо і Тором, як це зробити, як розказати про фільм. Мені було важливо, щоб я мав змогу трохи розказати про нього самостійно перед тим, як вийде трейлер. І тут ви дуже вчасно запросили мене на це інтерв’ю і мені дуже імпонує ваше шоу, одне не з багатьох, яке поважає кордони гостей, не намагається гнатися за сенсаціями коштом їх комфорту, тож питання вирішилося саме собою. Тож… Я, думаю, кожен хто дивився фільми Людовіка знає його стиль – він ніби заглядає в душі людей, вміє написати так, щоб на екрані ви побачили справжні емоції, справжні зв’язки між людьми. Його фільми в першу чергу про це, а не про екшн чи заплутані сюжети. В анонсі було вже сказано, що цей фільм буде в жанрі сімейної драми і присвячений жертвам насилля зі сторони вихователів в дитячому будинку Нью-Хоуп і всім іншим, хто також постраждав від подібних злочинів, про які все більше почали говорити після того розголосу. Насправді те, що сталося і стало тим, що все ж підштовхнуло мене наважитися і погодитися на сам фільм і на участь в ньому. Це, напевно, найскладніше рішення в моєму житті, адже я збираюся розповісти вам те, що завжди оберігав від публічності і, чесно кажучи, до нещодавна це рішення було непохитне. – Локі опускає очі на свої складені на колінах руки, малює великим пальцем  декілька кіл на долоні, а потім знову підіймає погляд. – Разом з анонсом фільму був опублікований короткий опис сюжету, тож ви вже напевно трохи знаєте, про що він. Ця історія, вона про хлопця-сироту, який сам не бачить для себе майбутнього. Він регулярно втікає з дитячого будинку разом зі своєю сестрою, обкрадає сім’ї, в які його розміщують. Він не вірить в добро та в концепцію сім’ї, як такої. Зате йому добре знайомий негативний спектр емоцій, які він зазвичай і проявляє до всіх, хто його оточує, незалежно від їх намірів. Тож, коли він потрапляє в нову сім’ю, він не очікує нічого нового, і в них з сестрою є відпрацьована схема – залишатися в родині лише стільки часу, скільки потрібно на те, щоб визначити місцезнаходження грошей та коштовностей. Головний герой, Еван, це продукт системи – безликої, часто жорстокої, де діти не знають, що таке здорова прив’язаність, що вже казати про любов. Ці діти добре знайомі з відчуттям постійної злості, бо не бачили в житті нічого, окрім байдужості. В кращому випадку. Бо, як показує історія Нью-Хоуп, дитячі будинки це часто про насилля. Еван теж продукт цієї системи – він вже майже підліток і практично не пам’ятає своїх батьків. За роки вони з сестрою побували в дюжені сімей, хороших і не дуже, але з кожної втікали, прихоплюючи коштовності та гроші. Замість того щоб навчатися, вони з сестрою ховаються по закинутих будинках та підвалах, поки їх не знаходять і не повертають в притулок. І все починається заново. Поки хлопець не дає одній сім’ї шанс, навіть не так – ця сім’я виборює в нього цей шанс. Це історія про зраду, втрату довіри і чорне майбутнє, вона ж про довіру, підтримку і любов. Це дуже особиста історія. Тому що… Ось вам мій найбільший секрет. Ця історія не вигадана, вона моя. Адже Еван Свей в реальному житті Локі Одінсон. Колись… Локі Лафейсон.

Локі закінчив і вся студія на хвилину поринула в повну тишу. Якимось чином не було чути навіть звуку численної техніки. Але вірогідно це був просто шок, настільки глибокий, що відключив сприйняття будь чого, окрім інформації, що щойно прозвучала.

-            Ну що ж ти, Елі, не бійся задавати питання, - тепер, оговтавшись від першого оціпеніння, Елі могла бачити, що не дивлячись на вдавану розслабленість, Локі був напружений – це відбивалося в його надто прямій позі, неприродньо піднятих плечах та занадто контрольованому положенні рук. Локі сказав, що це був найбільший секрет його життя, важко уявити, чого йому коштувало розказати його на багатомільйонну аудиторію. Вона мала б зараз сказати щось, щоб розрядити атмосферу, вона була вправна в цьому. Зазвичай. Але в цей момент питання в голові плуталися, їх було занадто багато і вона навіть не була певна, чи всі з них було коректно задавати.

-            Вибач, Локі, це просто… Дійсно неймовірно шокуюче. Перш за все, дякую тобі за довіру, те що ти вирішив поділитися своєю історією саме у нас на програмі, ми дуже цінуємо це.

-            Ви заслуговуєте на цю довіру, - тепер, коли розмова нарешті продовжилася, Локі виглядав зовсім трохи, але все ж більш розслабленим.

-            Значить, фраза «наша сім’я не про гени»  сьогодні трохи раніше була не випадковою?

-            Так, цікаво співпало, виходить ти навіть раніше за мене трохи зачіпила цю тему. Так, наша сім’я вона дійсно не про гени, але насправді вона про щось більше, ніж рідство по крові – вона про те, як небайдужість, терпіння та, звісно, безумовна любов може змінювати долі. Це насправді те, що я сподіваюся люди зрозуміють, подивившись фільм, і можливо, він підштовхне когось зробити те, що колись зробили мої батьки – прийняти дитину в сім’ю та подарувати їй шанс на майбутнє.

-            Так, насправді, навіть твоє зізнання сьогодні може мати величезний вплив. Я ніколи не озвучувала це публічно, але ми з чоловіком роздумували над всиновленням дитини. Ми маємо ресурси і була така думка, що якщо в нас є можливість, ми могли б подарувати дім дитині. Але я маю визнати, ми не наважилися – ми багато читали, вивчали це питанні і нас зупинило те, що часто майже нічого не відомо про батьків дітей, а те, що відомо це зазвичай не дуже приємна інформація. Спадковість, гени… Нам стало страшно, що наше виховання не зможе пересилити це. Але ось тут ти, переді мною, напевно один з найприємніших гостей, які бували у цій студії. Ти успішний в своїй професії, маєш престижну освіту, всім відомо, як часто ти береш участь в благодійних проектах, і твої відносини з сім’єю  – щонайменше з братом, які є в багатьох аспектах публічні – їм можуть позаздрити багато рідних братів. І це та ж сама людина, яка з твоєї розповіді, в дитинстві прогулювала школу, ховалася по підвалах і крала. Ти розриваєш шаблони, які, я впевнена, є в багатьох в голові.

-            Дякую за такі приємні слова, Елі. Ти права щодо сумнівів, вони небезґрунтовні, всиновлення дитини це велика відповідальність і випробування. До цього треба бути готовим. Не всі діти з дитячих будинків такі, яким був я – частина з них мріє про родину. Але майже всі вони травмовані – вони не вміють довіряти, не знають, що таке сім’я, як вона працює. Вони випробовують кордони батьків, часто способами, які навіть уявити важко. І не всі витримують. Повернення дитини назад в дитячий будинок це не така вже рідкість і це величезна ретравматизація. Це як доказ – тебе неможливо любити, ти зломаний, ти нічого невартий. Тож, так, я сподіваюся, що моя історія надихне людей на всиновлення, але я також хочу, щоб люди розуміли, наскільки це відповідальне рішення.

-            Це дуже важливий коментар, дякую тобі, Локі. Якщо ти не проти, я хочу все ж задати ще одне питання щодо генів. Я ніколи не задумувалася про це, але ти і Тор дійсно зовсім не схожі за зовнішністю. Як ти і згадував, багато дизайнерів, з якими ви співпрацювали, любили використовувати цей контраст. Але ви так схожі в поведінці! Що ні в кого навіть ніколи не виникало підозр, хоча це така сфера бізнесу, де чутки часто виникають і на абсолютно порожньому місці. Тож все ж таки, щонайменше в твоєму випадку, виховання перемогло гени?

-            Тут два моменти – по-перше, я насправді не казав, що мої батьки були неблагополучними…

-            Вибач, Локі, це було дуже некоректно з мого боку припу…

-            Ні, Елі, все добре, не переживай. Насправді ти не сильно помилилася. Щонайменш в якомусь сенсі. Все залежить від того, що саме мати на увазі під генами. Моя кровна мати не була алкоголіком, принаймні не тоді, коли носила мене. Батько дійсно любив випити, але сильною проблемою, на скільки мені відомо, це стало вже після того, як я народився. Тобто я не думаю, що мені могла передатися якась схильність до алкоголю. Вони також не були наркоманами. Але мій кровний батько був дуже жорстокою людиною. Якщо вважати, що це передається генами, тоді ризик є. Моя матір навпаки ж була занадто спокійною людиною, напевно правильніше сказати безхарактерною. Тож, якщо це теж передається, можливо, мені пощастило і ці дві характеристики просто врівноважилися в мені. Але друге, що я хотів сказати, так, в багатьох аспектах ми дійсно схожі з Тором – любов’ю до жартів та витівок – хоча це радше Тор взяв від мене, ніж навпаки – спільними хоббі, що вже казати, у нас навіть професія однакова. Але в багатьох моментах ми і дуже різні – темпераментами – Тор більш спонтанний, дуже впевнений в собі – і в мені заодно - часто діє без потреби продумувати кожну деталь. Я навпаки люблю мати план, не схильний до спонтанних рішень. Я більш терплячий, що, до речі, часто нехарактерно для дитини з дитячого будинку. Тор же навпаки, жахливо непосидючий, він часто навіть фільм спокійно подивитися не може, навчання для нього було справжнім випробуванням, хоча він і розумний хлопець. Що я хочу сказати, в цьому плані ми звичайна сім’я – ми всі маємо якісь спільні риси та звички, але в той же час в дечому зовсім різні. Але ми прекрасно доповнюємо один одного – коли я з якоїсь причини сумніваюся в собі, Тор перший хто скаже, що я невпевнений в собі ідіот і що в мене все вийде. Коли Тор страждає через те, що не може зосередитися або довести щось до кінця, ми часто робимо це разом, навіть якщо я просто присутній поруч, інколи навіть лише по відео зв’язку, він каже, що це допомагає.

-            Я повторюся, але у вас такі прекрасні відносини, здається, ви підтримуєте один одного у всьому! До речі, мені дещо згадалося – Тор був у нас в студії одного разу, роки три тому, незадовго до Різдва. Ми обговорювали подарунки і я запитала, який найдорожчий або найцінніший подарунок йому коли-небудь дарували. Він відповів, що такий подарунок йому зробили батьки, коли йому було 14, але він не може сказати, що саме це було. Що дуже дивно, що такого секретного могли подарувати батьки? Я тоді подумала, що це певно щось дуже дороге і він не хотів афішувати заможне дитинство. Але зараз я думаю… Ти згадав, що потрапив у сім’ю майже підлітком, а Тор тебе старший на 2-3 роки, так? Тож, Локі, чи не є ти тим самим найціннішим подарунком в житті Тора? - Елі не змогла стримати широку хитру посмішку, а Локі засміявся у відповідь.

-            Не знаю – не знаю, зазвичай він каже, що я найбільша заноза в його житті, - Локі посміхався, тепло, з іскорками в очах.

-            Ну, думаю, можна одночасно бути і тим, і іншим. До речі, наступним найціннішим подарунком, який він згадав, була сніжна куля, яку ти йому подарував. Це теж було досить дивним, хоча ми й знаємо, що він їх колекціонує. Чи випадково не з твого подарунку почалося це хобі?

-            Ні, він колекціонує їх з раннього дитинства. І, насправді, я подарував йому їх немало, але знаю, яку саме він має на увазі, вона і для мене має досить велике значення. Це був перший подарунок, який я комусь коли-небудь робив. Але набагато важливіше – що я захотів його зробити. Це була досить велика куля з сувенірного магазину в популярному торговому центрі, тож коштувала зовсім недешево, особливо для дитини, і я відкладав майже всі свої кишенькові гроші, щоб встигнути назбирати на цей подарунок. Насправді цей епізод теж буде в фільмі. Я сподіваюся, вдасться передати, наскільки емоційно важливим був цей момент, не тільки для Тора або мене. Мама навіть плакала. Бо цей подарунок був по суті символом того, що вони щось для мене значать, що я їх прийняв, як сім’ю. Вони це зробили майже одразу, не дивлячись на всі труднощі – вони знали, на що йшли. Але для мене вони були чужими небажаними людьми, я не хотів сім’ю, не збирався залишатися. І тут ця дитина, яка прийшла з наміром викрасти гроші – і що гріха таїти, робила це на початку – декілька місяців збирає заощадження, щоб просто зробити подарунок брату. Я все ще був гострим і наїжаченим тоді, не вмів показувати свої емоції, і мене насправді це дуже мучало, бо Тор так швидко влився у роль старшого брата, з усією своєю тактильністю, відсутністю кордонів, любов’ю і бажанням допомогти. А я просто не звик до виявлення прив’язаності, це все було таким дивним – одночасно бажаним і відштовхуючим – і я абсолютно не знав, як реагувати і що я взагалі відчуваю. Це було дуже важко ментально і емоційно. Навіть домашні діти не завжди схильні демонструвати прив’язаність в підлітковому віці, що вже казати про мене, мені було 12 – ще по суті дитина, але з таким життєвим досвідом, що я не вмів нею бути, зате прекрасно вмів будувати стіни навколо себе і відштовхувати будь-кого, хто намагався прорватися. Тож, коли я побачив ту кулю, я не одразу вирішив її купити. Бо це було абсурдно – чому я маю щось дарувати своєму псевдо-братові? Я його довго так подумки називав. Але думка промайнула. Вона в мене просто засіла в голові, я просто знав, що ця куля точно сподобалася б Тору, і що це було б таким ідеальним доповненням до його колекції, що він був би щасливий її отримати. І оце відчуття, що мені хотілося, щоб він так радів моєму подарунку, воно було абсолютно відштовхуючим та відразливим для мене на той момент. Бо, думаю, сприймалося мною як слабкість. Але, тим не менш, я почав відкладати ці гроші. Якось напівсвідомо, без того щоб зізнатися навіть самому собі, що вони на подарунок. Ніби просто так, на випадок коли доведеться втікати. Я все ще нібито планував це, але просто як абстрактний факт – колись я це зроблю. Але насправді вже починав здаватися.

Елі знадобилося декілька секунд, щоб відмерти й зрозуміти, що Локі закінчив розповідь. Вона так заслухалася, що ймовірно зі сторони виглядала як мала дитина, якій батьки розповідають захопливу історію. Але ця історія частина реального життя реальної людини, цього хлопця, що саме зараз сидить навпроти неї. І це вражало до глибини душі.

-            Боже, якщо просто історії про всиновлення було недостатньо, то тепер я впевнена всі підуть на фільм хоча б лише для того, щоб побачити цей епізод.

-            Ну що ж, тоді я виконав свою місію на відмінно.

-            Це дійсно так. Локі, ще так багато питань, які я хотіла б поставити, ти навіть не уявляєш. Але, на превеликий жаль, наш час майже закінчився. Чи є ще щось, що ти хотів би додати?

-            Я хотів би лише подякувати за запрошення і за цю приємну розмову. Я хочу попросити нашу аудиторію обов’язково завітати на перегляд фільму, який вийде в прокат за 2 місяці, 20го квітня, щоб підтримати прем’єру. І, я думаю, після цього, якщо запитання ще залишаться, ми зможемо зустрітися на цьому ж місці. Я знаю, що Тор також буде вашим гостем в березні, тож, можливо, і він зможе дати невеличкі інсайди.

-            Так, насправді, ми здивувалися, що він погодився на інтерв’ю, адже, зараз він не дуже активний, як в моделінгу, так і в медіа. Чи пов’язано це з виходом фільму?

-            Так, безперечно. Ми прекрасно розуміємо, що це історія не лише про мене, а про всю нашу сім’ю, тож природньо буде багато питань. І на деякі з них Тор вірогідно зможе відповісти краще. Плюс, він насправді переживає з приводу цього фільму, як і батьки. Бо вони знають, як я був дуже проти ідеї фільму спочатку, і довгий час ненавидів саму згадку про те, що я всиновлений навіть в близькому колі. Це було без перебільшення табу темою. Тож, я думаю, Тор зараз увійде в стан оверпротектів брата, а тому ви почнете частіше спостерігати його в моїй компанії.

-            Ну це безперечно плюс з якої сторони не подивитися – і в тебе буде підтримка, і ми зможемо знову насолодитися вашим дуо, за яким, безперечно, дуже сумували. Останнє питання, Локі: за твоєю розповіддю ми зовсім забули поговорити про те, що ти і сам зіграєш роль в фільмі, і про інший акторський склад. Можеш будь ласка коротко розказати про цей аспект майбутньої прем’єри.

-            Я думаю, Елі, ми можемо залишити трохи інтриги щодо того, хто кого зіграє. Я думаю, ви вже бачили основний акторський склад, це прекрасні актори. Також на роль мою та Тора ми вирішили взяти починаючих акторів, але вони неймовірно талановиті –  працювати з ними це такий цікавий досвід, в них стільки енергії і навіть власних ідей. Крім того, вони справжні брати. Ми не планували цього, тим паче, що ми з Тором візуально не схожі, але вони прийшли на відбір вдвох і дуже добре зіграли декілька сцен, як емоційних, так і напружених. До речі, дуже переконливо зіграли драку, думаю, цією сценою вони насолоджувалися найбільше. Загалом, у нас прекрасний акторський та продюсерський склад і дуже талановита знімальна група, тож, сподіваюся, це буде помітно в тому, яким вийде наш фільм.

-            Я впевнена, так і буде. Добре, щиро дякую тобі, Локі, за нашу неймовірно цікаву розмову, за твою довіру та щирість. З вами, дорогі глядачі, сьогодні на Evening Weekly були ваша незмінна ведуча Елі Клентар та неймовірно талановитий та захоплюючий Локі Лафейсон. До нових зустрічей!