6.

Я завжди був нескладним, рудим хлопцем-гіком.

Писав для студентської газети, любив фотографувати, а ще в мене було нерозділена закоханість у хлопця-натурала. Але, як показав час, натуралом Патрік був більше на словах, ніж на ділі.

Ми зустрічалися вже два тижні до того моменту, як мене вгораздило запитати:

— Чому ти одразу не сказав, що я тобі подобаюся?

Ми зависали під трибунами після його тренування, але не трахалися. Просто пили пиво й балакали, як у старі добрі часи в його гаражі. Тільки тепер і він, і я могли торкатися різних тем і не брехати.

Я сидів на перекладині, а Патрік стояв за пару метрів від мене. Без форми він не виглядав так масивно, як у своїх величезних наплічниках.

— А чому ти сказав, що це нічого не означає, коли ми вперше віддрочили один одному? — Патрік промовив це так, наче в нього досі залишилася образа за мої слова.

— Мені було страшно, що ти злякаєшся.

— Мені теж, уяви собі…

І я зрозумів, що зчитувати сигнали — це явно не моє.

— Це не те саме. Ти популярний хлопець, був королем балу в школі. А що я? Ти сам сказав: псих із їдальні.

Патрік подивився на мене, як на ідіота.

— Зате від тебе нічого не чекали. Ти просто зізнався й продовжив жити, як жив…

— І що це означає?

Мені не хотілося сушити собі голову, тож я вирішив почути всю історію з перших уст.

— Ґіле…

— Ні, правда, я хочу знати.

Патрік мав невпевнений вигляд.

— Те, що я сказав тобі про батька. Там на кручі. Це не все… Були ще причини, чому я туди прийшов.

— І які ж? — мені хотілося знати про нього все.

— Мені ніколи не подобався секс із дівчатами. Але я ж капітан футбольної команди, мені треба бути ідеалом мужності. Ми з Келлі зайнялися сексом уперше тільки за пару місяців до випускного балу. І це не вона мене динаміла, а я її…

— А Трейсі?

— Ґіле…

— Що? — я ж бо чудово розумів, що він із нею спав.

— Вона чирлідерка. Цього від мене чекали, щоб я почав із нею зустрічатися. Тим паче ти сказав, що ми просто друзі. І я не знаю…

У горлі продерло, і я заледве зміг ковтнути.

— Спихнеш усю провину на мене? Я до тебе був цнотливим взагалі-то! — мені було вкрай неприємно чути, що саме я підштовхнув його в обійми Трейсі.

— Я не міг цього знати.

— Хіба по мені не видно?

— Взагалі-то ні.

Патрік підійшов ближче й стягнув мене з перекладини, а потім поцілував.

— Після нашої розмови на кручі ти завжди був наче мій ангел-охоронець. Ти не дав мені зірватися… І я думал, що ти… трохи допоможеш нам зблизитися.

— Тому ти постійно ходив без футболки в підвалі?

— Хіба це не гей-сигнал?

— Ні, це мачо-сигнал, — пожартував я. — А від мачо можна й по пиці отримати.

— Я ніколи тебе не бив, — образився Патрік.

— Ти ні, а от хлопці зі шкільної футбольної команди кілька разів добряче по мені пройшлися після того, як я зізнався.

— Хто саме?

— Та неважливо, Патріку, правда.

— Я можу угадати — Дерек і Ділан?

Я не став відповідати, і Патрік розсердився.

— Покидьки.

І я раптом згадав, що таких покидьків повно й у його теперішній команді. Але Патрік якимось чином їх притишив, а також вирішив усі питання з Трейсі. Вона не перестала дивитися на мене як на бруд під нігтями, але бодай не дратувала своєю метушнею.

Ми не могли дозволити собі абсолютної свободи. Ходити за ручки коридором чи публікувати любовні записочки в студентській газеті. Все-таки Патріку потрібна була його стипендія, і поводитися занадто відверто він не міг. Але приховувати наші стосунки ми не стали.

Його сусід по кімнаті знав. І дехто з команди, кого Патрік вважав своїми друзями.

— Ґіле, я не дам нікому тебе образити. Обіцяю…

— Я теж можу за себе постояти.

— Я знаю. Ти дуже сильний, Ґіле. І мені завжди хотілося бути бодай трохи схожим на тебе.

Це було несподівано почути.

— На мене?

— Так. Я б теж хотів колись просто встати й загорлати на всю глотку, що я гей. Мій батько виховував мене як майбутнього спортсмена. А в спорті на це дивляться вкрай погано. Тому для мене це було неприпустимо.

— Ти плануєш грати після коледжу?

— Ні. Це було мрією мого батька, але не моєю… Я хочу іншого майбутнього. І я бачу в цьому майбутньому тебе. А ти як на це дивишся?

— Не знаю. Все-таки я ще не був з іншими хлопцями, може, секс із ними мені сподобається більше, ніж із тобою…

Патрік не оцінив жарту, і я зрозумів, що він розсердився. І його ревнощі мене мивоволі підбадьорювали. Бо тільки Патрік міг вірити, що до мене вишикувалася шеренга з хлопців.

Я ж бо був звичайним.

Сірим.

Непримітним. І тільки в його очах я бачив інше.

Патрік підхопив мою голову й буквально втиснув її в себе. Жадібні губи захопили мої й глибоко поцілували.

— Жодних інших хлопців, — припечатав він. — Ти мій.

І я був тільки радий погодитися.

— Твій, а чий же іще? Я ж на тебе запав набагато раніше, ніж ти взагалі зрозумів, що я існую. І я кохаю тебе, Пате.

— Я теж кохаю тебе, Ґіле. Ти навіть не уявляєш, як сильно…

— Як Гаррі кохає Саллі?

Патрік посміхнувся.

— Набагато сильніше. Як фінальний тачдаун у грі, від якого залежить усе твоє життя. Тільки в моєму випадку головний приз — це ти.

І мені не було чого заперечити на це. Все-таки іноді хороші люди просто приходять у твоє життя. І Патрік теж мене від чогось урятував, як і я його. А все інше — це дрібниці.

Ми впораємося, я в це вірив.

Кінець

2022

Якщо вам сподобалось лясніть кнопку "лайк" та підписуйтесь!