Правило третього зайвого.

Чат: Мінхо та Джисон

14:32

Мінхо: 

Ти де вештаєшся? 

Я вже хвилин двадцять під твоїм під'їздом стою. 

Ти сказав, що майже готовий.

Джисон: 

Ой, хьон, вибач-вибач.  Я вже взуваюся. 

Тут просто така справа... 

Короче, я не сам буду.

Мінхо: 

В сенсі не сам? 

Ми ж домовлялися посидіти в комп'ютерному клубі, як зазвичай. 

Хто з тобою?

Джисон: 

Та я Сону покликав. 

Ну, хлопця з паралельного курсу, пам'ятаєш, я розповідав? 

Він теж круто грає. 

Думав, познайомлю вас, посидимо нормально втрьох.

Мінхо: 

Якого ще Сону? 

Джисон, ти знущаєшся?

 Ми цю суботу ще з минулого тижня планували. 

Тільки ти і я.

Джисон: Ну хьо-о-он, ну чого ти починаєш? 

Він класний, тобі сподобається.

 Тим паче, ти сам постійно з Суджин пропадаєш, я ж нічого не кажу.

Мінхо: 

При чому тут Суджин? 

Вона моя дівчина, це взагалі інше.

Джисон: 

Ну от, у тебе є дівчина, а у мене — нові друзі)

 Все чесно. 

Я вже виходжу, ми біля ліфта.

17:45 (після комп'ютерного клубу)

Мінхо:

Він дратує мене.

Джисон:

Хто? Сону?

Та годі тобі, він ж нам навіть за напої заплатив, коли ми програли. 

І грає він топово, ти сам бачив.

Мінхо:

Мені начхати, як він грає. І на його напої теж. 

Він весь вечір на тебе дивився так, наче ти його персональний приз. І за плече тебе постійно смикав.

 Що це взагалі за звички?

Джисон: 

?? 

Хьон, ти чого? 

Він просто дружелюбний.

Ми з ним останнім часом багато спілкуємося, він завжди такий.

Мінхо: 

«Останнім часом багато спілкуємося»?

 А зі мною ти коли збирався цим поділитися?

 Короче, Джисон, мені він не подобається.

 Не треба його більше з нами кликати.

Джисон:

Мінхо, це вже не смішно. 

Ти поводишся дивно. 

Я ж не лізу до твоїх стосунків із Суджин? 

Я не кажу, з ким їй гуляти, а з ким ні. 

Чому ти влаштовуєш мені допит через звичайного приятеля?

Мінхо: 

Бо я знаю тебе з дитинства, Хан-і. 

І бачу, коли навколо тебе крутяться ідіоти.

Джисон: 

Він не ідіот.

 І взагалі... мені здається, ти просто перегинаєш. 

Суджин тобі тричі дзвонила, поки ми в залі були, а ти навіть слухавку не взяв, бо «був зайнятий» тим, що кидав злісні погляди на Сону.

Іди краще їй передзвони.

Мінхо: 

Я сам розберуся, кому мені дзвонити.

 Ти вдома вже?

Джисон: 

Ні. 

Сону запропонував зайти в кав'ярню біля мого дому, взяти по айс-американо.

Мінхо: 

Який ще американо, на вулиці вечір, ти знову не заснеш.

 Я зараз під'їду.

Джисон: 

Хьон, стій! 

Не треба нікуди їхати! 

Ми просто п'ємо каву. 

Чуєш? Мінхо?? 

Та ну тебе, знову ігнориш...