Маскарад розбитих сердець.

Сонце повільно опускалося в океан, фарбуючи берег у криваво-червоні тони. На розкішну віллу, приховану від сторонніх очей на дикому острові, один за одним почали прибувати учасники нового реаліті-шоу «Зв'язок». Правила були простими і жорстокими: вісім одинаків повинні провести місяць разом, будуючи нові стосунки. Але був один секрет, про який знала тільки знімальна група: кожен з них приїхав сюди зі своїм «колишнім», і ніхто не знав, що інші пари знаходяться в тій же пастці.

Прибуття: Перший удар.

Першим на віллу увійшов Бан Чан. Він поправив комір сорочки, намагаючись виглядати розслаблено перед десятками прихованих камер. Його серце завмерло, коли через десять хвилин двері відчинилися і увійшов другий учасник.

Це був Синмін. Чан видихнув — незнайоме обличчя. Вони ввічливо привіталися, обмінявшись черговими фразами про погоду та красу острова.

Але спокій Чана впав, коли увійшов третій гість. Чонін.

Молодший виглядав дорослим, його погляд став гострішим. Побачивши Чана, він на секунду спіткнувся, його зіниці розширилися, але він відразу ж взяв себе в руки.

— Привіт, я Ян Чонін. Радий познайомитися з усіма, — сказав він, кланяючись.

Чан відчув, як всередині все замерзло. «Він тут. Мій Чонін, якого я кинув заради його власної кар'єри, тут, на шоу знайомств». Чан змусив себе посміхнутися:

— Привіт, я Крістофер Бан. Приємно познайомитися, Чонін.

Фелікс увійшов четвертим. Його веснянки сяяли під світлом софітів, а глибокий голос змусив Синміна здригнутися. Фелікс ввічливо кивнув усім, намагаючись не затримувати погляд на когось конкретного.

Потім з'явився Мінхо. Він зайшов з таким виглядом, ніби володів цим островом. Його погляд хижо пройшовся по присутніх, поки не зупинився на Синміні. Мінхо ще не знав, що його «колишній» ще не увійшов, і тому просто зайняв крісло, зберігаючи крижану дистанцію.

Шостим був Чанбін. Коли він увійшов, Фелікс ледь не впустив склянку з водою. Чанбін виглядав потужно, впевнено, і його погляд відразу ж натрапив на Фелікса. У голові Чанбіна промайнуло: «Лікс? Що він тут робить? Невже він вже шукає мені заміну?» Але за правилами він лише сухо привітався.

Джисон увійшов сьомим. Він виглядав нервовим, постійно поправляючи капюшон худі. Побачивши Мінхо, він майже розвернувся, щоб втекти, але червона лампочка на камері нагадала про контракт. Мінхо в цей момент стиснув підлокітник крісла так сильно, що шкіра затріщала.

Останнім, як вишенька на торті цього психологічного пекла, увійшов Хьонджин. Довге волосся, літаюча хода. Він застиг у дверях, побачивши Синміна. Синмін в цей час робив вигляд, що захоплений книгою, але книга тремтіла в його руках.

Підсумок: Вісім осіб сиділи у вітальні. Кожен з них думав: «Я тут зі своїм колишнім, а інші шестеро — просто випадкові люди, перед якими я повинен зобразити пошук нового кохання». Вони не підозрювали, що всі в цій кімнаті грають в одну і ту ж гру.

Кімната інтерв'ю: Виворіт.

Чанбін: «Коли я побачив Фелікса... мені захотілося закричати. Чому він? З усіх людей у світі — він. І тепер я повинен дивитися, як він буде фліртувати з цими хлопцями? Я не впевнений, що витримаю і не чіплюся комусь за горло».

Синмін: «Хьонджин виглядає так, ніби він в порядку. Це дратує. Він завжди був чудовим актором. Що ж, якщо він хоче грати в незнайомців — я стану майстром цієї гри. Я навіть не подивлюся в його бік».

Джисон: «Мінхо-хьон дивиться на мене так, ніби хоче вбити. Або поцілувати. Я не знаю. Мені страшно бути з ним в одному просторі і робити вигляд, що ми не провели разом два роки».

Чонін: «Бан Чан поводиться як ідеальний старший брат для всіх. Це його амплуа. Але я знаю, який він насправді. Я прийшов сюди, щоб його остаточно забути, але чомусь не можу перестати стежити за тим, на кого він дивиться».

Змагання: «Близькість мимоволі».

Щоб «розбити лід», ведучий гучного зв'язку оголосив перше змагання.

— Шановні учасники! Щоб краще пізнати один одного, ми проведемо випробування на координацію. Розділіться на пари.

Ревнощі спалахнули миттєво. Оскільки вони «не знайомі», вони не могли вибрати своїх колишніх — це виглядало б підозріло.

Чанбін, бажаючи вколоти Фелікса, першим підійшов до Синміна:

— Синмін, не хочеш скласти мені пару? Ти здаєшся надійним.

Синмін холодно посміхнувся, глянувши на Хьонджина:

— Із задоволенням, Чанбін.

Фелікс, відчуваючи, як всередині закипає образа, відразу ж схопив Хьонджина за руку:

— Хьонджин-і, давай покажемо їм усім?

Хьонджин, чиє серце і так боліло при вигляді Синміна з іншим, погодився, кидаючи на Синміна зухвалий погляд.

Мінхо опинився в парі з Чоніном, а Бан Чан — з Джисоном.

Завдання: Учасники повинні були перенести один одного через «болото» (басейн з брудом) на спині, а потім разом зібрати пазл, стоячи на одній вузькій платформі.

Під час випробування почався хаос.

Чанбін, несучи Синміна на спині, навмисно пробіг повз Хьонджина і Фелікса, штовхаючи Хьонджина плечем.

— Ой, вибачте, місця маловато, — промовив Чанбін.

— Дивись, куди преш, — огризнуася Хьонджин, міцніше притискаючи до себе Фелікса.

Фелікс, зазвичай добрий, раптом почав голосно сміятися над жартами Хьонджина, заглядаючи йому в очі. Він бачив, як Чанбін на іншому кінці майданчика ледь не впустив Синміна від люті, дивлячись на їхню «ідилію».

На платформі Бан Чан тримав Джисона за талію, щоб той не впав.

— Ти такий легкий, Джисон, — сказав Чан спеціально голосніше, щоб Мінхо почув.

Мінхо, який стояв на сусідній платформі з Чоніном, ледь не зламав деталь пазла.

— Чонін-а, тримайся за мене міцніше, — наказав Мінхо, притягуючи молодшого до себе за плече. Чонін відчував, як Бан Чан пропалює його поглядом, і це приносило йому болісне задоволення.

Вечеря: Отрута в тарілці.

Увечері, після того як «нові» пари провели день разом, всі зібралися за довгим столом.

— Фелікс, у тебе такі незвичайні веснянки, — раптом сказав Хьонджин, простягаючи руку і торкаючись щоки Лікса. — Раніше не бачив таких зблизька.

Чанбін з гуркотом опустив палички на стіл.

— Хьонджин, ти так швидко переходиш до тактильного контакту? — голос Чанбіна тремтів від стримуваного гніву. — Ми ж тільки познайомилися. Чи не занадто це... доступно?

— А що такого? — підкинувся Фелікс, захищаючи Хьонджина. — Хьонджин дуже милий. На відміну від деяких, хто поводиться як грубий з першої хвилини.

Синмін, який сидів поруч з Чанбіном, вставив свої «п'ять копійок»:

— Мені здається, Чанбін просто прямолінійний. Це цінна якість. Хьонджин завжди любив увагу, тому нічого дивного.

Хьонджин завмер. «Хьонджин завжди любив увагу». Синмін видав себе? Ні, він швидко додав:

— Ну, по ньому видно, він же модель, так?

Бан Чан намагався розрядити обстановку, але Джисон раптом запитав Мінхо:

— Мінхо, а чому ти весь час дивишся на мої руки? У мене там щось брудне?

Мінхо посміхнувся, його очі були холодні, як лід:

— Просто помітив, що ти нервуєш. Постійно смикаєш край сорочки. Погана звичка, Джисон. Тобі варто бути впевненіше, якщо хочеш комусь тут сподобатися.

Джисон проковтнув. Мінхо знав усі його звички. Кожну чортову деталь. І тепер він використав це знання, щоб принизити його перед іншими.

Наприкінці вечері учасники повинні були надіслати анонімне повідомлення тому, хто їм сподобався.

Результати вечора:

• Чанбін відправив Синміну (щоб розлютити Фелікса).

• Фелікс відправив Хьонджину (щоб помститися Чанбіну).

• Хьонджин відправив Феліксом (дивлячись на реакцію Синміна).

• Синмін нікому не відправив.

• Мінхо відправив Чоніну (помітивши, як Чан дивиться на нього).

• Чонін відправив Мінхо.

• Бан Чан відправив Джисону.

• Джисон відправив Бан Чану.

Коли на телефони надійшли сповіщення, у вітальні запанувала гробова тиша. Кожен бачив, що його «колишній» отримав повідомлення не від нього. Ревнощі, змішані з образою і необхідністю посміхатися чужим людям, перетворювали цей райський острів на справжнє пекло.

Шоу тільки почалося, і перша глава їхніх спільних тортур була написана чорнилом з ревнощів.