Розділ 1

Робін та Віккі вже протягом довгого часу орендували невеличку квартирку у Нью-Йорку разом. Вона була тісною, але їхньою та лише їхньою. Робін працювала у Старбаксі, а Віккі навчалась на медсестру, разом вони утворювали чудовий дует. Ніхто у Гоукінсі навіть не здогадувався про їх маленький секрет.

Дівчата не любили одна одну, це було щось набагато більше за любов, навіть коханням це було не назвати. Здавалося, що словами не можна було описати їх почуття. Але слів їм не було потрібно, вони відчували це.

Зараз, Робін обіймала Віккі, коли та стомилась після навчання як тільки та приходила з бібліотеки. Вони завжди роблять це одна для одної. Обіймають, цілують та просто мовчать, бо їм не потрібно щоб світ розумів, їм достатньо одна одної.

Без слів Робін дозволила своїй дівчині притулити її чоло до вигину своєї шиї, та обоє заплющили очі. Їм було важко, обом, і вони це знали.

Дівчата приїхали до Нью-Йорка щоб стати вільними і нарешті жити разом, як сім'я, якою вони завжди себе вважали. Раніше просто коханими, а тепер мамами, що очікували на дитину. Все вже було готове. Лоток стояв біля дверей у вітальню, а під столом два мішки з кормом. Завтра вони підуть у притулок і заберуть додому кошеня.

Пані у якої вони винаймали квартиру була не проти малих тварин, що тільки грало дівчатам на руку.

– Вже завтра ми станемо мамами, – прошепотіла Робін, все ще тримаючи Віккі у своїх руках, та цьомнула її в маківку голови.

– Я пам'ятаю, – пробурмотіла Вікі, але все ж жартівливий тон дівчини змусив посмішку заграти на її обличчі.

Раптом Робін міцно-міцно обійняла талію Віккі, підняла її на сантиметр чи два та ступивши кілька кроків вони обоє зі сміхом впали на примітивне ліжко, що складалося з двох матрасів та старих покривал.

– Роб ти здуріла?! – сказала Віккі у перерві між спробами не задихнутись під час сміху. – Я досі взута!

Вона спробувала вирватись з міцних обійм з коханою, щоб зняти взуття, та ви ж не думаєте, що Робін так легко відпустила її, так? Вона спробувала стагнути взуття з Віккі своїми ногами, та на диво впоралась, після кількох спроб, що змусили обох сміятись ще дужче.

Коли дівчата заспокоїлись, то Робін запхала руки під футболку коханої, щоб зняти з неї ліфчик, а потім стягнула з неї джинси та накрила обох ковдрою. В той час Віккі дивилась у кут кімнати, де стояв один з матрасів, та оскільки дівчата спали разом, вони вирішили, що там лежатимуть книги, мабуть, їх буде варто сховати, коли вони принесуть кошеня додому.

З думок Віккі вирвало те, що Робін уже лежала, обіймаючи її ззаду та залишила поцілунок на її шиї перед тим як обоє заснули.