Розділ 7.
Вічна любов
3 години тому
Цвинтар з вишуканими могилами розкидався на добрих п’ять кілометрів. Він уже чекав її на місці, оглядаючи пам’ятник нерозділеному коханню. Що за дивовижна статуя стояла у маленькій загороді. Вона показувала любов змії до богомола, це був символ не тільки любові, а й того, що…
– Незважаючи на те, які люди різні, вони повинні єднатися заради спільної цілі.
– Як завжди, натхненно та поетично, коханий, – Фаніру підійшла до нього та обійняла.
– То я так розумію твоя команда впоралася краще?
– Так і є, – переможна посмішка не зникала з її обличчя.
– Ех, знову перемогли звірі, а комахам дзуськи, – він врешті повернувся до неї.
Високий, широкоплечий та красивий чоловік з яскравим зеленим волоссям: відбитком богомольського гену, дивився на свою любу дівчину з повагою та коханням.
– Як думаєш, наші предки колись могли подумати, що їхні роди все-таки об’єднаються… Навіть так пізно?
– Чому б нам не дізнатися, перечитавши їх листування за все життя? – запропонував чоловік.
– Хороша ідея! Як все-таки квантові технології змінили наш світ…
Кохання між Богомолом та Змією було настільки сильним, що вони продовжували писати одне одному крізь роки. Воно міцними путами пов’язало їх, а листи стали підтвердженням цьому. Папірці, що ховалися перед очима мільйонів, змогли зберегти довгу історію.
***
– Отже, на сьогодні покінчено. Варто подивитися, чи не прийшли нові запити від поліції.
Лисиця довго мовчала, а чоловік вирішив не порушувати тишу, поки…
– Я ось думаю, що, мабуть, покину тебе.
– Чому?
– Можливо, я не маю викорінювати грацію, а повинна зробити це зі злочинністю…
Питання застигло в повітрі на довгі секунди. Вони минули багато будівель, насолоджуючись компанією одне одного, як востаннє.
– Гаразд, тоді бажаю успіху, – він ніжно глянув на неї.
– Дякую, і до зустрічі.
Лисиця зникала за обрієм, поки чоловік з гордістю та братерським щастям споглядав за нею.
– Як вона виросла…
Вони попрямували далі, але у різні сторони…
***
Містер Гело сонно потягнувся на своєму ліжку. Його рука зачепилася за невідомий предмет– він розплющив очі. Перед ним лежала злощасна писанка.
– МЕ-ЕЕ-ЕЕЕ-Е! – тіло впало з м’яких перин.