Підготовка

“Головне швидше розповісти їм все та бігом взяти вільну групу на щорічну виставку.”

Діти з Франції прибули з незначним запізненням. Люди з цієї планети виглядали цілком “звичайно”, що було не характерно для тодішньої реальності. 

– Вітаю дорогих гостей! Мене звати Фаніру, і сьогодні я буду вашою екскурсоводкою, яка допоможе поринути в історію своєї планети. Розпочнімо!

Діти безкультурно розглядали дівчину, адже тваринний лик для них був чимось новеньким. 

Фаніру підійшла до першого стенду. Це було велике заглиблення, що посередині мало кулю Старої Землі. Пультом натиснула на конкретну комбінацію кнопок– планета закрутилася і розвернулася потрібною стороною до дітей.

– Варто розпочати з давніх-давен. Розвиток на Старій Землі йшов повним ходом. Населення створювало винаходи, про які раніше могло тільки мріяти. Однак планета не терпіла до себе поганого ставлення, тому з кожним роком екологія погіршувалася. Люди вдавалися до жалюгідних спроб владнати ситуацію, але все було марно…

***

Старенька крамниця розташовувалася поблизу головного торгівельного району. Двері неприємно скрипнули, а металевий дзвіночок сповістив господаря про прибуття нових покупців. 

Хоч зовні все виглядало прадавньо, але всередині, як зазвичай, було очищене повітря, добротні меблі та приємний продавець, осяяний дивовижною зубастою посмішкою. Впізнати у ній катрана, акулу, зовсім не складно, адже ряди зубів буквально кричали про це. 

– О-ох, мої дорогі гості прийшли. Що на цей раз привело Лисичку та Вовчика до мене? – він з долею цікавості зазирнув в очі грабіжників.

– Нам потрібні набої.

– Що? Знову! Ах-аха-ах, я звичайно радий, що в мене є постійні клієнти, – він таємничо наблизився до Вовка та став говорити пошепки, – ви збираєтеся пограбувати головний банк “Дністер”?... Вам точно не сюди… Мені таких проблем не потрібно.

Лисиця знервовано та вимучено поглянула спочатку на Вопала, потім кивнула в сторону Вовка. 

– Це прозапас, – відповів троюрідний брат. 

– Ах, я і забув, що ти в нас продумуєш план на всі випадки. Секунду-секунду зараз принесу. Вам все, як завжди? – пролунав притишений голос з комірчини.

– Так.

Поки чоловіки розбиралися з новою партією куль, Лисиця попрямувала до зони відпочинку, стукаючи підборами. Закинула голову на спинку добротного шкіряного дивану та заплющила очі. 

“Не повертайся спиною до ворога… Як би це не було красиво та ефектно– користі нуль. Ех, як же важко себе перевчити”.

Металевий дзвіночок відгукнувся на чиєсь вперте бажання зайти в крамницю. До хижаків одразу наблизився доволі знайомий запах. 

“Безхребетні”, – промайнуло в голові Лисиці та Вовка.

– Які звіролюди! – мовила жінка.

– Хто це у нас тут? – зазначив коротун та додав: – Вухаста парочка?

Поблизу дверей стояла визначна трійця у світі злочинів та беззаконня. Скарабей, голова банди, бовванів попереду, не дозволяючи хоча б комусь загородити його. Екзоскелет чудово сяяв на тонких променях ламп, що світилися теплим жовтим кольором. Трішки далі була вишукана пані Богомолка. Довгі ноги та руки покривав ребристий комбінезон, а на голові виднівся короткий їжак. Завершував трійку найбільш противний з них. 

– Комарику, не наближайся так близько до мене. Шкіра покривається сиротами…

– Як скажеш, Богомолко. Хе-хе, – він миттєво втратив увагу до неї.

Рвонув до великого шкіряного дивану та стрибнув на нього. Конструкція похилилася на секунду, але втримала своє положення. 

– Ще раз так зробиш, я тобі твій хобот відстрелю.

– Яка Лисичка сьогодні тужлива. Трапилося щось погане? – він ліг на живіт та здійняв ноги, наче маленьке дитя. 

Дівчина подивилася на годинник та сказала:

– П’ять хвилин тому все було добре– зараз ні. Дати підказку?

– Як жорстоко, – тримаючись за серце, він став та рушив подалі від хижачки. 

– Бачу, у вас сьогодні теж місія. Чи за щомісячними покупками прийшли?

– Краще, коли їх багато, ніж коли недостатньо. Це як з мізками, – гостро відповів Вовк.

Удар був очевидним. Скарабей вирішив не продовжувати суперечку, але кулак стиснув. 

Врешті-решт зі закупами було завершено. Вовк та Лисиця вийшли з магазину та пішли до схованки. Однак не встигли вони пройти декілька метрів, як позаду почули чиїсь швидкі кроки. Не думаючи, рвонули за поворот. Вони знали це місце як свої п’ять пальців, тож сховатися тут було легко. 

“Хто ж це за нами біжить?” – поцікавилася Лисиця. 

На одному з поворотів вона різко оглянулася та побачила їх…

– Дідько, це спецзагін Хортиця! – ці слова викликали занепокоєння, а що вже говорити про власниць. 

Цей особливий підрозділ поліції був відомий кожному у світі злочинності. Жінки, в чиїй крові тік ген Українського Хорта, були пречудовими мисливицями. 

“Однак як вони нас знайшли?” – лише питання виникали в голові дівчини, не знаходячи відповіді. 

Вовк був подалі від дівчини. Він перегнав її на добрих десять метрів. Раптом повернувся обличчям до неї та кивнув уліво. Перед ними постав т-подібний поворот. Тактика була вирішена. Розділяться. Грабіжники не боялися цього, адже довіряли силам одне одного. Тому їм вистачило лише кивка та погляду в очі, щоб побажати успіху. 

***

– На щастя, на той момент дослідження космосу вийшло на новий рівень. Подорожувати між різними системами стало легко та швидко, – дівчина вивела голограму, де було фото науковців, і додала: – Це перші хвилини, як вони знайшли зіркову систему, що зараз називається Європа. На той час це було нонсенсом. Вчені припускали, що десь за обрієм існує ще одна Земля. Однак ніхто не міг подумати, що вона виглядає саме так…

– Перепрошую?! – хлопець, очевидно, знуджений лекцією, підняв руку.

– Слухаю…

– Чи можна пропустити нудний урок історії та перейти до чогось цікавішого? 

– Нябе, циц! – відгукнулася вчителька. 

– На жаль, ваша школа обрала саме цей пакет послуг. Тому не можу нічого вдіяти, – Фаніру не любила, коли її перебивають, адже втрачала хід думок.

Діти почали перешіптуватися між собою про перспективи екскурсії. Дівчина чітко зрозуміла, що ті бажають втекти кудись подалі, тому вирішила допомогти їм з вибором. 

– Я б не ризикувала ходити тут одному. Боюся, що накличите на себе біду монголо-татарського іга. Подивіться тільки на бідолашну міс Яріму, – вона вказала на свою колегу. 

Її втомлене обличчя та руки, що безвольно бовталися, склали неперевершене враження на дітлахів. Вони одразу втратили бажання до пошуку пригод на свою… долю. 

“Тільки не варто їм знати, що вона зовсім не втомлена, а просто дуже повільна через ген Болотної черепахи”, – насолодившись своєю витівкою, дівчина повернулася до роботи. “Хвилинку, а це що…”.

До ока припала Неятта, що показувала головний експонат виставки без ковпака. Її рухи були дивними та наче стривоженими. У той момент, як вона закривала стенд, жінка-бджола поклала під нього щось незначне. 

“Що вона робить?”

– Перепрошую, міс, а ми можемо продовжити? У нас просто далі ще багато справ, – непроханий голос вчительки нагадав про обов’язок.

– Так, звичайно, – відклавши спроби дізнатися, що буде далі, повернулася до громади. – Однак науковці не очікували, що друга Земля буде розділена. Як результат, ми бачимо, що вона розмежувалася на материки, а згодом ще й на країни. Таким чином ми отримали сім нових зіркових систем: Європа, Азія, Австралія й Океанія, Африка, Антарктида, Північна Америка та Південна. У свою чергу вони мають планети, кожна з яких відповідає країні з минулої Землі…