Хвостатий принц у Підводному Королівстві

Русалонька, як і п’ять інших її сестер, звикли ні в чому собі не відмовляти. Вони ж були доньками Морського Короля, тож робили все, що хотіли цілодобово. 

Найбільшою забавкою дівчат було випливати на поверхню після заходу сонця та рахувати зорі. Тоді морських красунь ніхто не помічав у темряві й можна було не боятися попастися одному з відчайдушних рибалок, що полювали за найбільшою рибою.

Однієї ночі, коли Русалонька святкувала свій вісімнадцятий день народження, крізь товщу води вона побачила замість вже звичних їй зірок - яскраві вогники. Заінтригована, вона поплила на поверхню, щоб краще їх розгледіти. І дійсно, небо рясніло калейдоскопом різнобарвних блискіток, які складалися у замислуваті візерунки, а потім розсіювалися, перетворюючись у попіл.

Заворожена цим видовищем Русалонька одразу й не помітила, що позаду неї стоїть корабель, а матроси вже викидають сітки, щоб зловити її. Всією операцією керував Принц, який вирішив, що він - великий рибалка і зможе здобути для королівського столу найбільшу рибину. 

Русалонька і незчулася, як потрапила у королівські тенета.  І марно вона намагалася виплутатися. Її вже тягнули на борт корабля. Матроси та й сам Принц були в шоці, що замість звичайної рибини витягнули якийсь її гібрид.

- А ти що за чудасія? - мовив здивовано наступник престолу.

- Я - Русалонька… - тихо відповіла незнайомка. - Відпустіть мене, я без води жити не можу.

- Красива ти… - зауважив молодик. - Шкода, що хвостата. І не з’їсти тебе й не погуляти з тобою… Думаю, що зроблю для тебе спеціальний акваріум і будеш в мене плавати, гостей розважа…

Договорити Принц не встиг. На морі раптом піднялася страшна буря. Це Морський Король недорахувався однієї доньки і виплив на поверхню побачити що до чого. Помітивши Русалоньку на кораблі у сітях, він дуже розгнівався і начаклував своїм тризубом цілий шторм. Величезна хвиля накрила судно й усі, хто на ньому був, зникли у морських глибинах. Сама Русалонька стукнулася головою об дошку і тимчасово втратила пам’ять. Ну все як в мильних операх. Куди ж без амнезії?

Принц виявився живучішим ггг за свою команду і якимось  дивом йому все ж вдалося вибратися на берег та дістатися палацу. Там він розповів своїм батькам про пригоду та отримав на горіхи за розбитий корабель. Однак, його мало хвилювала доля матросів чи псування королівського майна. Усі його думки почала займати людино-риба, яка назвалася Русалонькою. Такої красивої дівчини Принц за свої двадцять років ще не зустрічав. Вона б стала такою окрасою її кімнати. Дівчина в акваріумі… Краса… Але ж як її зловити?

За порадою він пішов до бабці-відунки, яка жила на околиці королівства. Та звісно ж він не розказав їй про справжні причини, чому хоче Русалоньку на берег витягти. Натомість навішав старій казочку про неймовірно палке кохання до красуні. 

- Знаю, про кого мені розповідаєш, - сказала та, почувши жалісливу розповідь юнака про нерозділене кохання до дивного створіння. - Русалонька - одна з підводних принцес, доньок Морського Короля. Завоювати її серце буде непросто. Хоча б тому, що ти під водою і хвилини не пробудеш.

- А якщо начаклувати мені жабри та хвіст, як у риби? - запропонував Принц.

- Такою магією я володію, - задумавшись, мовила бабця. - Але це тобі коштуватиме чимало.

- Проси що хочеш! - вигукнув юнак. Подумки він вже руйнував одну стіну в кімнаті, щоб змонтувати там величезний акваріум.

- Я зроблю тебе напіврибою за двох умов. Перша - це перетворення буде тимчасове. Дам тобі лише тиждень на підкорення серця Русалоньки. Якщо погодиться стати твоєю та жити на суші, я навіть ноги їй готова подарувати. 

- А якщо не встигну за тиждень? - запитав Принц.

- Тоді ти перетворишся на звичайнісіньку рибу і залишишся жити під водою.

- Яка ж друга умова? - вже й боявся почути відповідь молодик.

- Неси-но сюди скриню золотих монет! - заявила стара. - Задарма я не працюю!

- Згода! - випалив той радісно. А чому б і ні? Не він же важкою працею ті гроші заробляв. 

Однак, знаючи, що мама з татом не будуть у захваті від спустошення королівської казни, Принц вночі забрав скриню, набиту монетами, та потягнув її до бабці-відунки. Та задоволено потерла руки, а потім наказала йти до берега. Не скакати ж йому потім до моря на хвості!

Зайшовши по пояс у воду, Принц ще раз обернувся, щоб подивитися на свій рідний палац, подумки попрощався з батьками та колишнім життям, і з упевненістю, що підкорить серце морської красуні та зробить її своїм головним експонатом, махнув рукою відунці: “Готовий!”

Тієї ж миті ноги під юнаком зникли, а натомість з’явився величезний хвіст. Дихати повітрям стало важко, і Принц поспішив зануритися у воду, перед цим почувши бабцине: “У тебе всього один тиждень…”

“Мені й тижня не знадобиться,” - подумав новоспечений Русалк і поплив углиб моря, шукати своєї долі. Дорога його була не дуже довгою і незабаром перед ним замайорів палац Морського Короля. В альтанці, за ворітьми шестеро дівчат, включаючи Русалоньку, грали у доміно.

- Вітаю вас, шановне панство! - мовив Принц, однак його красивий голос зараз більше нагадував якесь булькання.

Дівчата, побачивши симпатичного незнайомця, поплили до нього, з цікавістю його розглядаючи.

- А ти хто такий і звідки взявся? - запитала одна з них.

- Я - Принц із сусідніх морів. Можна сказати, турист. Люблю подорожувати. Відкривати для себе нові місця.

Про справжні причини візиту та свій статус юнак волів мовчати. Хтозна, як тут ставляться до людей.

- І багато вже побачив? - дівчата все ще з підозрою дивилися на незнайомця. Не щодня тут туристи повз пропливають.

- Як виявилося, недостатньо, - відповів Принц. - Бачу, що ледь не пропустив такий квітник! - і він підморгнув морським принцесам.

Сестри дружно загиготіли, почувши таку улесливу репліку в їхній бік. Однак, Русалонька не спішила радіти компліментам. Цей молодик когось їй нагадував, та вона не могла пригадати кого саме. Гуля на голові все ще заважала їй раціонально мислити.

- І надовго ти до нас?  - запитала вона, пильно вдивляючись в обличчя незнайомця.

- На тиждень погостювати приплив, але шукаю тут якийсь готель, щоб переночувати.

- Та навіщо ж готель? - защебетали сестри. - Залишайся у нас! Є гостьова кімната. Сестро, проведи гостя!

Принцу тільки того і потрібно було - залишитися наодинці з предметом своїх бажань. Дівчина ж у захваті від цього нового знайомства не була. 

- Що порекомендуєш мені тут у вас робити? - запитав він.

- Я б порекомендувала до себе повертатися, - не церемонилася з ним співрозмовниця. - Моря скрізь однакові.

- Ну не скажи! Таких як ти, ось, немає!

Русалонька лише повела плечима і, перекинувшись ще кількома репліками, поквапилась подалі від цього “туриста”.

Наступні дні кращими не були. Що тільки юнак не робив, щоб розтопити серце норовливої красуні й змусити повірити у свої “щирі почуття до неї”. І співав-булькотів їй серенади під вікнами, на кшталт:

Така, як ти

Буває раз на все життя,

І то із моря.

Така, як ти

Один лиш раз на все життя,

Не вистачає каяття,

Коли без тебе я.

На що Русалонька голосніше вмикала підводний програвач з іншою відомою піснею, що перекрикувала цього “вокаліста”:

А я пливу у човні,

І так спокійно мені.

Мене несе течія -

Я нічия.

 Коли пісні не подіяли, в хід пішли танці. Принц крутив хвостом туди-сюди, виконуючи своєрідний риб’ячий шлюбний танок - безрезультатно. Він навіть ікру перед Русалонькою навчився метати. Ніщо не діяло на примхливу підводну красуню. А час все спливав. До його перетворення у справжню рибу залишався один єдиний день і Принц поспішав. Йому було життєво необхідно переконати Русалоньку стати його дружиною та піднятися з ним на поверхню, бо перспектива назавжди залишитися рибою його не надихала. 

Він застав дівчину в її кімнаті за розчісуванням волосся.

- Нам потрібно терміново поговорити! - заявив Принц з порогу. - Так більше продовжуватися не може! Це ж просто якесь неподобство!

- Ти про що? - здивовано закліпала очима красуня.

- Про те, що ти не помічаєш моїх почуттів! Я ж тут тобі цілі концерти “Море має Талант” влаштовую. А тобі, ніби, й все одно!

- Твоя правда, мені все одно, - заявила Русалонька. - У мене голова зараз зовсім не тим забита.

- А чим же????

- Я хочу будувати кар’єру в морській політиці, - ошелешила вона заявою юнака.

- Що??? А заміж??? За мене! За ПРИНЦА!!!

- Це не горить! Мені лише вісімнадцять років нещодавно стукнуло. Про яке заміжжя йдеться? Рано ще! Та й ти мені не особливо подобаєшся… 

- Не подобаюся??!!! Та я за тебе ноги свої віддав!!

- Кому???

- Бабці одній, відунці!

- Ну то до неї претензії всі, а не до мене!

- Я ж під закляттям! Якщо тебе до завтра на берег не виведу і не зроблю дружиною, залишуся тут навіки як лупата хвостата потвора.

- Ну не зовсім ти лупатий…

- Я говорю, що на рибу перетворюся! - Принц все більше нервував.

- Тю, то хіба ж це погано? - махнула рукою. - Зачекай, а що ти там про ноги говорив? Ти що не морський принц, а справжній, з берега?

- Так! А про що ж тоді я тобі торочу вже пів години?!

До Русалоньки раптом почала повертатися пам’ять.

- То це ти мене у тенета зловив і хотів, щоб я в тебе залишилася?? - гнівно запитала вона.

- Нічого такого не пам’ятаю… - пробурмотів юнак, та красуня вже його не слухала.

- Бути тобі рибою до кінця твоїх днів! - сказала як відрізала.

- Зачекай, Русалонько! - крикнув навздогін, однак та вже й не чула. 

Вже й про акваріум забув. Думав лише про своє майбутнє.  А воно виявилося нерайдужним. Наступного дня Принц таки обернувся на велику рибу. Поки переховувався від морських хижаків - потрапив у тенета рибалок. А ще за день опинився на королівському столі в якості головної страви…

От і казочці кінець, а хто прочитав і натисне вподобайку - молодець!