Вступ

В квітні, у їдальні Академії Рарог станеться подія, від якої замовкне зал на тисячу людей.

Мирослав Нагнибіда—третій курс бойового факультету, родина, яку знає вся країна, і хода, від якої відбирає мову усім, перетне їдальню по прямій. Повз стіл, де його чекатимуть свої. Повз дівчат, які забудуть, куди несли таці. Через увесь зал і сяде за мій стіл. Навпроти мене. Дівчини з села Грушка, про яке тут ніхто ніколи не чув.

І я подавлюся компотом.

Але це буде у квітні.

А зараз—червень, я сиджу а своєму селі, в своєму городі по лікті в землі, і видираю корінь валеріани.