Розділ 1. Експеримент

Золота година в університеті наставала тоді, коли пил, який літав у повітрі, здавався магічним пилком. Коридори факультету філології поступово затихали, студенти розбігалися після останньої пари хто куди, а сонячне світло лягало довгими смугами на старий, витертий паркет. Саме в такі миті тиша ставала найбільш відчутною, а сьогодні для Юри вона була майже оглушливою.

Хлопець поправив свої русяві кучері. Це був жест-паразит, який він повторював щоразу, коли відчував хвилювання і страх. Пальці знову заплуталися в неслухняних, м’яких пасмах, а серце билося ніби десь у самому горлі. Юра почувався маленьким у своєму величезному сірому худі оверсайз, яке зазвичай слугувало йому захисним панциром від усього світу. Але сьогодні ховатися вже було пізно. Він занадто довго заперечував очевидне, і тому, нарешті настав час розібратися в собі.

Юра зробив глибокий вдих і видих, сильніше стиснув у руках блокнот, наче щит, і штовхнув важкі дубові двері університетської бібліотеки.

Йому потрібні були дальні ряди — територія, куди рідко заглядали першокурсники. Там, між стелажами з давньою літературою, де пахло старим папером і протягами з напіввідкритих вікон, зазвичай сидів він.

Ігор.

Внутрішньо Юра завжди гостро відчував брак власного зросту, але зараз, коли він нарешті побачив потрібний силует, йому здалося, що він зменшився ще вдвічі. Ігор сидів, недбало відкинувшись на спинку стільця. Його висока, широкоплеча постать абсолютно не вписувалася в канони затишного бібліотечного простору. Шкіряна куртка на ньому була розстебнута, а густе чорне волосся падало на обличчя. Коли Юра підійшов ближче, Ігор навіть не поворухнувся. Він лише ліниво підняв погляд своїх майже вугільних, темних очей з характерним прищуром. Здавалося, він бачить людей наскрізь.

— Ти щось загубив, малий? — низький, з легкою хрипотою голос Ігоря змусив Юру здригнутися.

Юра зупинився за крок від столу, за яким сидів хлопець. Одне неслухняне пасмо волосся знову впало йому на чоло, і він забавно дмухнув на нього, намагаючись прибрати, але принципово не відводячи погляду від старшокурсника навпроти. На тлі високих вікон він виглядав тендітним, але в його світлих очах раптом з’явилася така впертість, що Ігор мимоволі зацікавився і відклав ручку.

— Мені потрібен хтось, із ким я міг би потренуватися, — Юра вимовив це так швидко, що слова злилися в один суцільний ком, а кінчики його вух миттєво почервоніли.

Ігор здивовано підняв брову. В його очах майнула насмішка.

— Потренуватися в чому? Якщо в анатомії, то ти помилився факультетом.

— Ні, я серйозно, — Юра зробив крок уперед, руйнуючи особистий простір, який Ігор так ревно оберігав. — Я... я заплутався. Мені треба зрозуміти, чи це взагалі про мене. Чи здатний я... ну... Давай ми разом сходимо на побачення кілька разів. Ніхто в університеті про це не дізнається. Ти ж знаєш, як це, бо ти відкритий гей. А я... Мені потрібен безпечний експеримент, щоб я міг визначитись.

Мовчання, що повисло після цих слів, тривало, здавалося, ціле життя. Ігор дивився на Юру довго і вивчаюче, ніби перевіряв, чи це не якийсь дурний розіграш студради. Насмішка повільно зникла з його обличчя, поступаючись місцем серйозності.

Він повільно підвівся. Юрі довелося закинути голову вгору, щоб продовжувати дивитися йому в очі. Ігор зробив крок назустріч, змусивши Юру впертися спиною в стелаж із книгами.

— Експеримент, кажеш? — тихо перепитав Ігор, нахиляючись трохи ближче. Чорні пасма його волосся майже торкнулися щоки Юри. — Добре. Але у мене є три умови. По-перше, повна таємниця — якщо хтось дізнається, я все заперечуватиму. По-друге, жодної драми і ніяких почуттів. Чистий експеримент. По-третє, після кожної зустрічі ти даєш мені чесний звіт, що ти відчув. Готовий?

Юра ковтнув клубок, який утворився у горлі, відчуваючи, як від такої близькості Ігоря по тілу пройшла перша, цілком реальна хвиля тремтіння.

— Готовий, — ледь чутно, але впевнено відповів він.

Ігор ледь помітно посміхнувся кутиком губ і відступив назад. — Тоді в суботу о сьомій вечора приходь в старий парк на околиці міста. Тільки ти, я і правила гри. Побачимо, на скільки тебе вистачить, кучерявий.