6. Перші ластівки війни

2 грудня 2013 року

За вікном пролітають лапаті сніжинки. Я слухаю як відповідає на питання вчителя однокласник і малюю косичку на полях конституції.

Закон, як дишло, куди попхав - туди й вийшло.

Ось як схарактеризувала уявну ситуацію, яку ми розігрували вчитель права.

Одногрупник отримує свою шістку і повертається за парту бормочучи під носом: "Не для того я пішов сюди вчитись, щоб закони зубрити. Пошвидше б на роботу і щоб хабарів побільше приносили." Група регоче.

Мимоволі задумуюсь навіщо я тут. Працювати в політиці не зможу, юристом теж не хочу. Напевне з цього всього для мене найкращим виходом буде - судмедексперт. Так, щоб з живими не перетинатись.

Недавно ми були на екскурсії в університеті поліції. Там нам сказали, що "входять сюди людьми, а виходять ментами". Цікаво, як зміниться і без того жахливі характери моїх одногрупників в ВНЗ? Ким вони звідти вийдуть?

Як впринципі з людей, які приходять захищати справедливість роблять пристрій покарання мирних людей і захисту владної верхівки?

Треба таким туди прийти чи тебе в будь-якому разі зламають? Що змушує виконувати злочинні накази? Відчуття особистого боргу перед кимось хто тобі поміг? Маніпуляції на почуттях? Звичка спочатку виконувати, а потім думати? Страх змін і не бажання втрачати своє становище? Страх осуду і бажання похвали і підвищення?